Чого цуцики гидко затявкали?

Цими днями почув анекдот. Мовляв, ми всі з вами діти війни. Якої? Між Ющенком і Тимошенко. Минуть літа, і нам будуть надавати пільги, допомоги, підвищені пенсії. Нас будуть шкодувати, вважати жертвами. Але, мабуть, треба додати, що ми свідки ще й воєнних дій між Президентом і його любими друзями, кумами. Які поблажки будуть нам за це?

Сьогодні тільки лінивий не лає нашого Президента. І опозиція, і коаліція, і білі, і червоні, і рябі, і голубі. Ніби усі лиха в країні йдуть саме від Ющенка. Почасти велика доля правди у цьому є. Тебе народ вибрав (ще й з якими муками), ти батько нації, з тебе, як кажуть, і спитають. Нерішучий, непослідовний, оточив себе любими друзями, які в більшості виявилися продажними, підлими, непорядними. Більше дбали про свою вигоду, ніж про державу, народ, тим більше про честь Президента. Навряд чи варто називати всіх поіменно. Люди їх знають в обличчя. Звичайно, це не робить честі ні самому Ющенку, ні тим, хто треться біля нього, ні нашій багатостраждальній державі. Проте особливо хочу звернути увагу на драчку між Президентом і його кумом Давидом Жванією. Є такий нардеп, один з лідерів “Народної самооборони”.
Шостого червня в газеті “Комсомольская правда в Украине” опубліковано чималеньке інтерв’ю з цим гоноровим діячем під заголовком “У нас тепер два “космонавти” Черновецький і Ющенко”. У ньому той зверхньо, з підкресленою зневагою просторікує про нашого Президента. То він, мовляв, сякий-такий, підтримує Ченовецького, то його неправильно отруїли, то він втягнув “Самооборону” в систему зрад, то взагалі його мало не винесли з адміністрації вперед ногами. А закінчив патетично. Передаю дослівно: “Я хочу жити в державі. Щоб мої діти жили в державі. Я хочу жити в Україні. А от Ющенко, здається, збирається емігрувати. Як можна руйнувати місце, де ти живеш?”
Немало-небагато. Нашого Президента називає руйнівником, натякає, що він зрадник. Грузин Жванія цяця, патріот, а Ющенко, за його дурнуватою логікою, бека, все робить на зло землі своїй, народу.
Скільки злоби, ненависті, неправди, жлобства, ревності, жовчі до людини, яку ще вчора боготворив, молився на неї, вилизував усі мислимі і немислимі місця, з якою пов’язаний кумівськими стосунками, тобто близький родич.
А чому все так обернулося? Бо Ющенко наступив на хвіст любому другу, наказав перевірити, чи грузин Жванія істинний українець, чи справжнє його громадянство. І полився чорною рікою бруд на Президента. А чому ти, Давиде, чорт візьми, раніше про все мовчав, якщо ти такий чесний, до “мозга костей” патріот?
Правильно! Бо на плечах Ющенка вліз, вдерся у велику політику, засвітився, став знаним в Україні, а тепер став, як той бридкий цуцик, тявкати на господаря. Що, забув чиє м’ясо їв, чиїм теплом грівся? Коротка в тебе пам’ять, великий “патріоте”!
Зрештою, не у жваніях справа. Швидше, у нашому Президентові. Боляче, що він такий нерозбірливий у своїх друзях, кумах, соратниках.
А ще страшенно прикро, що у нас роблять політику отакі цявкала. Хто завгодно намагається нами керувати, вчити: грузини, євреї, росіяни, а ми, українці – мастаки один одного гризти, топити, дурити і радуватися невдачам і насміхатися з промахів. Бо не маємо стержня, ідеї, не маємо власної гордості.
Звичайно, наш Президент наробив немало помилок, ми його критикуємо, на нього сердимося, але не дамо всяким цуцикам від політики топтатися по Ющенку. Ви подивіться на зверхній погляд, зневажливо скривлені губи грузинсько-українського “патріота”. Він так думає не лише про Президента, а й про нас. І хіба він один? Бути, рибакови й іже з ними!
Скільки ще треба нам пережити зрад, підлості, чвар, щоб нарешті стати єдиною нацією, єдиним народом, процвітаючою Україною?
Євген ХОТИМЧУК

• Нравится
•