Вісниківці почали святкувати в Луцьку, а закінчили – у Люб’язі

У своє професійне свято  працівники нашої редакції отримали чимало відзнак та нагород. Зокрема в обласному творчому конкурсі “Любіть Україну” переможцем стала наша журналістка Ольга Жарчинська. У номінації “Професіонал” відзнаку отримала Марія Дубук. “Кращим дизайнером газети” стала Лариса Дубняк. А перемогу у конкурсі “Журналістська надія” імені Григора Мацерука здобула заввідділу соціальних проблем Наталія Кравчук. У номінації “Журналістська зрілість” відзначений Кость Гарбарчук. Головний технічний редактор нашої газети Віталій Гошко отримав Почесну грамоту від голови Волинської обласної ради Анатолія Грицюка.

 

Наступного дня, шостого червня, у Луцькому Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулася поминальна молитва за всіх колег-журналістів, які відійшли у Вічність, та помолилися за здоров’я живих. Таку традицію започаткував у 2005 році єпископ Луцький і Волинський Михаїл.
Цього року вперше відбувся соборний молебень у Свято-Покровській церкві. Владика Ніфонт вручив церковні нагороди та грамоти працівникам засобів масової інформації. Медаль Рівноапостольного князя Володимира першого ступеня отримав головний редактор газети “Вісник і Ко” Євген Хотимчук. Наша колега Марія Дубук нагороджена благословенною грамотою Блаженнійшого митрополита Володимира.
Після офіційної частини вісниківці здійснили мандрівку на мальовниче поліське озеро Люб’язь. Лежить воно на півночі Волинської області, за дев’ять кілометрів від кордону з Республікою Білорусь. Це одне з найбільших озер Волині, а ще унікальне тим, що крізь нього протікає річка Прип’ять.
Але перше, що нас приємно вразило, коли отаборились у місцевому рекреаційному  пункті “Хвиля”, розташованому  за кілька метрів від води, це незасмічений берег. Здається, дрібничка, але для доброго настрою перший плюс. Цей затишний куточок відпочинку, такий собі мініатюрний кемпінг, облаштували в колишньому напівзруйнованому складі місцеві мешканці Валентина та Володимир Швириди. Кілька років праці та вкладені кошти перетворили темну комору на затишний будиночок з мансардою, баром та спальними кімнатами. Поряд – стилізовані альтанки, пляж,  катамаран для озерних прогулянок. До речі, саме на території “Хвилі” можна побачити,  мабуть, єдиний у районі екземпляр оспіваного у піснях дерева – черемшини. Кажуть, посадила її ще колишня місцева поміщиця, маєток котрої був неподалік.
Але не лише для душі й очей насолода була того дня. Не залишилось без уваги й тіло: господарі пригостили чудовим обідом. Були і вареники, і куліш, і традиційна рибальська юшка, зрозуміло, із тамтешньої риби (линів і карасів), яка, втім, смакувала незгірш і у смаженому вигляді.
На пам’ять про гостину і на віддяку за гарний прийом головний редактор Євген Хотимчук подарував господині та її помічницям фірмові вісниківські фартухи та книжки з історіями про кохання, які раніше були опубліковані в газеті.
Час минув швидко й непомітно, ось уже й вечір залив крайнебо багряницею. Пора було прощатися з гостинним Люб’язем. Сподіваємося, не назавжди, що ми ще не раз скупаємось у його золотавих лагідних хвилях, вдихнемо благодатний аромат його чистого повітря. На це і прикмети вказують: коли щось із речей забудеш, то обов’язково ще повернешся. Тож і ми не  обійшлися без згуби. Якої? Нехай це лишається таємницею.
Микола Шмигін,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

• Нравится
•