Не знаєш броду, не лізь у воду,
Ми навіть не здогадуємося, що можемо когось “ранити” не лише різким словом, а й своїм успіхом та благополуччям. Ображена людина може затаїти злобу і дочекатися підходящого моменту, щоб відомстити, не усвідомлюючи того, що робить щось страшне і незрозуміле й прирікає на страждання сім наступних поколінь. Про це нам розповість знахарка у шостому поколінні Анфіса.
Заходиш на кладовище – перехрестися
– Кілька тижнів тому до мене звернулися люди, які купили хату в одному з сіл поблизу Хмельницького. Їх одразу здивувало, що продають її майже за безцінь. Але тішилися: хата була шикарна, триповерхова, з меблями. Та після кількох місяців вони не знали, куди їм подітися. Навіть священик, якого запрошували, щоб вигнав нечисть, не допоміг. І тепер кожен вечір подружжя лягає спати “озброєним”: у нього під подушкою сокира, в неї – ніж. Чоловік розповів: “Я ніколи не вірив, що таке буває, але посивів за цих кілька місяців. Поклеїли шпалери, а вони наступного дня пооблітали. Щоночі в кімнаті з’являється чоловік у чорному костюмі з жовтими палаючими очима, злісним оскалом, а замість ніг у нього копита. До нас привозили онуків, то одну дитину забрали в лікарню наступного дня, іншу – через тиждень. Якби ви приїхали і подивилися на наш паркет, то побачили б, що він ніби копитами продавлений”. Виявляється, попередній власник хати був настільки ревнивий, що вбив свою дружину, повісився сам, а через якийсь час повісився їхній син. Тому якщо ви купуєте хату, дізнайтеся, чи не було там самогубців або вбивств. Нові господарі тепер готові цю хату подарувати, але ніхто її не хоче. Вихід один – спалити її разом з нечистю.
– Дуже страшно, коли людина починає бавитися чорною магією і щось робити на кладовищі, – продовжує пані Анфіса. – Одного мого знайомого художника попросили щось зробити на кладовищі. Він в процесі роботи ходив туди-сюди. Вночі йому наснилося кладовище, але замість хрестів – люди. А один старий дідок його запитав, чого він не хреститься? Знайомий попросив пояснити цей сон. Все просто – на кладовище не можна заходити, не перехрестившись, бо можна вчепити на себе дух мертвої людини. Був такий випадок: стояло два села, а між ними вздовж дороги – кладовище. Жінка, зійшовши з автобуса, підходить до кладовища і побачила стареньку, яка вийшла звідти. Та бабця до жінки й каже: “Доню, дай шматочок хліба”. “Бабусю, я не дістану, він на самому дні”. Розговорилися. Бабця спитала, чия вона буде, і сама назвалася: “Щепаниха я. Спитаєш у мамки, вона мене знає”, – сказала на прощання і пішла назад.
Жінка прийшла додому, розповіла мамі про бабусю, яку зустріла біля кладовища. “Доцю, ти що, вона ж два тижні як померла”, – здивувалася та. Ось так баба сиділа й вишукувала жертву, а якби жінка дала їй те, чого вона просила, в хаті був би покійник.
Закохана жінка не зупиниться ні перед чим
– Якщо жінка чогось хоче, вона не гребує нічим: ні кров’ю, ні землею з кладовища, ні вінками, ні водою з-під покійника, – наголошує знахарка. – І зазвичай чоловік навіть не здогадується, з якого дива він несподівано “закохався” у жінку, на яку раніше уваги не звертав. Знайте, що найсильніші привороти робляться на кладовищі. Одна жінка розлучилася і залишилася з двома дітьми. Через якийсь час познайомилася з чоловіком і вирішила причарувати його на цвинтарі. Пішла до баби, яка займалася магією, і та порадила їй знайти свіжу могилу, в якій похований чоловік з таким же ім’ям, і здійснити певний обряд. Але наказала: “Коли будеш йди назад, не обертайся”. Опівночі, як і веліла бабця, та зробила все, що належить, і вже коли була біля виходу з кладовища, почула, як хтось кличе її. Жінка обернулася і побачила перед собою щось настільки страшне, що потім описати його не змогла.
А з тих пір щоночі після 12-ї години до неї щось стукало у вікно. Якось вона не витримала нервового напруження, підійшла і побачила чоловіка, що стояв впритул до вікна і пильно дивився на неї: “Навіщо ти порушила мій спокій? Тепер я тебе заберу”. Після його візиту жінка не прожила і 40 днів.
В ці ігри не треба гратися, бо недаремно кажуть: не знаєш броду, не лізь у воду.
А ще знайте, що покійника можна “приплакати”. Одна жінка дуже оплакувала свого покійного чоловіка. Ночами кликала його, аж доки він не став приходити до неї, цілувати, обнімати... А тільки півні закукурікають, йшов. І марно їй казали, що то не він, а нечисть. “Ні, – запевняла жінка, – я так його люблю, що він до мене з того світу приходить. Я вже й вагітна від нього”. “Як можна бути вагітною від мертвої людини, – налякалася бабка-знахарка. – Візьми-но розкидай по підлозі свяченого зілля, і що б він не робив, не повертайся до нього обличчям”. Вночі покійник знову прийшов, але, почувши зілля, почав бити все у хаті, кричати, вимагати, щоб вона повернулася до нього. Від страху жінка на ранок посивіла. Потрібно знати, що покійник ніколи не прийде, то нечисть в його подобі може вчепитися. Не потрібно тривожити спокій померлого. Хочеш йому допомогти – піди у церкву і постав свічку.
Є такі любительки екстриму, які певний час носять під пахвою яйце від чорної курки, з якого вилуплюється... чортик. Він допомагає, приносить достаток, владу.
Але прийде час, і доведеться за все це платити. Від нього не відстанеш, і така людина просто так не помре – вона буде страждати і кликати будь-кого, щоб хоч взяти за руку і передати “помічника”. Чули про тих, хто не може померти, аж доки не зірвуть дах? Це саме про них. До речі, таких жінок у Хмельницькому чимало.
...Одна клієнтка розповідала про „гостя із дзеркала”. Дитинство її пройшло на Далекому Сході. Коли батьки йшли на роботу, вона залишалася сама. А посеред кімнати стояла стара шафа з дзеркалом. Якось звідти вийшов чортик: “Давай пограємося”... З того часу вона тільки й чекала, щоб батьки пішли на роботу. Через кілька років батька перевели в інше місто, а оскільки шафа була чужою (і невідомо, які обряди перед тим дзеркалом проводили попередні хазяї), її залишили. Більше дівчинка чортика не бачила.
Не грайтеся з магією, бо вона ще ніколи нікому не принесла добра!
Ліна ПОДІЛЬСЬКА,
Хмельницька область
| Comments: |
