На ветеринарів вішали всі… колгоспні гріхи
У своїй газеті 27 березня Ви опублікували матеріал “Де Ви – ті, на кому тримається світ?” Хорошу тему, пане редакторе, зачепили, болючу, тяжку і несподівану. Бо тепер в газетах дійсно більше пишуть про насилля, грабіж, убивства.Взагалі, я люблю вашу газету, передплачую і читаю давно, а ще більше люблю читати, як пишете ви. Там все називається своїми іменами, читається просто і доступно.
Так от! Ви, пане Євгене, згадали сімдесяті роки? Я їх теж часто згадую, хоч і тяжкі часи були, але веселі. Наробишся за день, як кінь, поспиш 4-5 годин, і знову до роботи. Знову між люди.
Хочеться і мені згадати тих людей, хто творив і творить земні блага, щодня тяжко працює.
Ви згадуєте добрим словом доярок, трактористів, токарів, монтерів і так далі. Це все правильно! Але є ще така професія в сільському господарстві як ветеринарний спеціаліст. Немає значення, хто він – лікар чи фельдшер!
На мою думку, без цієї людини тваринництво існувати не може. Бо цей спеціаліст завжди разом з доярками спішив на ранішню дойку, місив гній під ногами, недосипав ночей, рідко святкував, а вихідний день йому тільки снився. А що вже отримував і в хвіст, і в гриву за нізащо!
Доярки, механізатори були завжди в пошані. За хорошу роботу їх завжди винагороджували преміями, килимами, холодильниками.
Однак за збереження поголів’я і за вихід телят, за різні захворювання, ще й за заготівлю кормів на зиму (сіна, соломи, силосу, сінажу) відповідав ветлікар. Чого вже тільки не було повішено на його шию – усі колгоспні гріхи.
На даний час можна з ним порівняти Яценюка та Тимошенко. Але ті порівняння, я розумію, недоречні, вибачте. У них хоч заробітні плати, пільги є, в майбутньому пенсії матимуть хороші.
А тут промісила гівно 40 літ, зарплата 180-200 гривень в місяць була. І пенсію з добавками, перерахунками заробила аж 568 гривень. Тепер 277 віддаю за комунальні послуги, а 291 ще лишається на прожиття. Якби ще не працювала, то сиділа б з простягнутою рукою в цій довбаній державі.
Керівництво про нас, ветеринарів, ніколи не дбало, та що там – за людей не мало. Користуючись нагодою, хочу попросити у Вас, щоб Ви через свою газету запитали у високих чинів, що то таке “ветеран праці” і з чим його їдять. Для чого це високе слово і пурпурова книжечка, яка нічого не варта? Це ж треба було пропрацювати 40 літ без перерви, заробити “ветерана праці” і 568 гривень пенсії? Чи не круто?
Самої себе соромно, дітей. Бо що заробила? Якби я знала, що так воно все буде, то хоча б своїх дітей до років 3-5 догляділа, щоб не сиділи, як щенята, під замком в хаті холодні, голодні, запісяні, ще й без світла, бо боялась, щоб в розетку не влізли – вимикала. Садочки ж не скрізь тоді працювали, а на роботу спробуй запізнитися. Не ті часи були!
Любов КОВАЛЬОВА,
м. Володимир-Волинський
| Comments: |
