У 1943 році Марка Ільченка із села Баришівка Житомирської області призвали на війну. Згодом він потрапив у число безвісти зниклих. І як не намагалися у повоєнному часі три доньки натрапити на батьківський слід, усі спроби ставали марними. І все ж сон, у якому колись Надія Ільченко почула батьків голос: «Не печальтесь, ви мене ще знайдете», виявився пророчим. А зачіпкою для подальшого пошуку стала випадкова інформація про те, що на одній із плит меморіального кладовища у місті Дубні вибито прізвище Ільченка. Невдовзі підтвердилося, що це дійсно Марко Ільченко із села Баришівка.
Наразі три доньки солдата, які мешкають у різних місцях – на Житомирщині, в містах Алчевську та Лієпаї, прибули разом зі своїми сім’ями на Дубенщину, аби віддати шану рідній людині на місці її останнього спочинку.
– Добре, що прах батька покоїться на меморіалі, де братська могила прибрана, доглянута, пошанована, – витирає сльозу Зінаїда Каштелян, донька загиблого воїна. – Значить, пам’ять про батька жила не тільки у його родини.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Comments: |