Після смерті дружини розкрив її таємницю
Вечір закутував день. Чорним крилом змахнула вість – в лікарні раптово померла Тетяна. Друзі і знайомі не йняли віри, не усвідомлювали сусіди, до кінця не розуміла родина. Щеміла душа, котилися непрошені сльози, зривалось ридання, поселився в очах смуток.
З чоловіком Валерієм Тетяна працювала в школі. Він – математик і фізик, вона – вчитель мови і літератури. Років три тому раптово, перед самим навчальним роком, кинула роботу. Причина єдина – в сім’ї дорослішають троє діток.
З того часу їх тільки й бачили разом. Літні канікули – в подорожах. Бігала з дітьми на їхні шкільні вечори. Прогулювались тихими вечорами. Щебетали, сміялись, щось планували. Всі оглядались вслід тому щасливому сімейству. Раділи за них, але не заздрили. Їх ставили у приклад. Здавалось, що вони кудись поспішають, хочуть взяти все з цього життя.
Ніхто зі знайомих не зустрічав її в лікарняних кабінетах, та й рідним ніколи не жалілась, що щось болить. Трішки повнувата, з ледь помітним рум’янцем – вона не могла хворіти.
Перелякана і стривожена мати Тетяни увірвалась в палату. Як тільки їй сказали, що з донькою погано, прихопила пляшечку зі свяченою водою. Тулила, розкривала занімілі вуста, вливала останні крапельки надії, розтирала, мочила груди. Все марно. Життя, яке так любила Тетянка, покидало її.
Поник, закам’янів, почорнів чоловік. Ноги не слухались, а як іти додому? Як зазирнути в три пари шокованих оченят, що сказати? Вони вже давно з Тетянкою все обговорили і розклали по полицях в пам’яті, але в цю мить все переплуталось, змішалось. Валерій сильний, він мусить зібрати дітей, родину, матір і розказати, що йому болить довгих три роки, з чим він живе. Все це сьогодні ще більше шокує рідних і вже на завтра не буде таємницею ні для кого.
...Перед новим навчальним роком Тетяна проходила медогляд. І тоді лікарі виявили пухлину на грудях. Пропонували операцію, лікування, але гарантії ніхто не давав. Скільки сліз пролито, скільки всього передумано, щоб вхопитися хоч за якусь соломинку, як за порятунок. Але виходу не знаходили. Категорично відмовилась тоді Тетянка від усього, вона хоче жити, і жити, скільки визначено, не травмуючи дітей, матір.
Лікарі довго вмовляли її хоча б лягти в лікарню, щоб призначити групу по інвалідності. Наводили переконливі аргументи. А вона їм – свої... Тетяна просила їх лише про одне: виконати лікарський обов’язок – зберегти таємницю.
Євгенія ПОЛІЩУК,
Волинська область
| Comments: |
