Цимбаліст став садівником

Петро Іванович Хлєбнік добре пам’ятає дитячу мрію. У повоєнний час хлопча задивлялось на черешні в саду батькового старшого брата. Дядько пригощав племінника ними. Але дитині здавалось, що і відра ягід мало. І мріяв Петрик посадити свою черешню і наїстися плодів досхочу. Заповітна мрія підштовхувала восьмилітнього хлопця до експериментів. Бувало, що перепадало від батька на горіхи за зіпсовані дерева. З часом стало виходити, і у десять років хлопчина уже вмів вправно прищеплювати.

Сьогодні у Петра Івановича справжній диво-сад. Тільки одних яблунь нараховується 64 види. І серед них є просто унікальні. Приміром, дерево, на якому росте шість різних сортів яблук. А є яблуня, з якої можна поласувати грушами та ще й яблуками кількох сортів. 
Окрім фруктових дерев, є у саду і декоративні та лікарські рослини. Із гібіскуса вийшло дерево-букет. Чоловік прищепив три сорти, і китайська роза (як ще називають цю рослину) цвіте білим, рожевим і червоним кольорами. Кілька років тому Петро Іванович зробив своїй племінниці неповторний подарунок. Тепер Галина Іванівна, шкільна вчителька біології, милується деревом-букетом бузку, на якому дюжина сортів. Щовесни він розквітає різними барвами, і щороку все більше й більше.   
Якось німці-колоністи, які колись жили на Волині, але повернулись на свою історичну батьківщину, попросили у Хлєбніка допомоги. Вони хотіли мати на своєму німецькому подвір’ї той самий сорт груші, під якою малими пасли корів. Так з’явився у Петра Івановича ще один напрямок у садівництві. Лучанин відроджує старі сорти. На його рахунку вже до десятка таких ностальгійних дерев. Коли ж волинянин привозить віднайдений сорт до Вестфалії, то німці навіть влаштовують свято дерева. Той факт, що такий сорт вишні часів чеської колонії, як англійська мореля, Хлєбнік шукав 30 років, красномовно свідчить про складність завдання і про наполегливість чоловіка.
Уважно стежить Петро Іванович і за новими сортами. Власний досвід садівництва допомагає зробити висновок – нові сорти поступаються старим. І смак ніби добрий, але не такий... А у старих сортів інші проблеми – не витримують сучасної екології, хворіють. 
Дивується садівник, як “гастролери-бізнесмени” дурять волинян, продаючи з різних пучків саджанців однаковісінькі деревця. А народ купує і купується.
– Кожен сорт має своє обличчя. І не треба бути великим фахівцем, а просто уважним, щоб відрізнити види або ж переконатись, що у різних в’язках однакові саджанці, – наголошує Петро Іванович. 
Однак садівництво – не єдине захоплення лучанина. Ще у 14 років вступив до музучилища. Згодом закінчив Львівську консерваторію і повернувся до Луцька. Від першого президента України отримав звання “Заслужений працівник культури”. Разом із торчинським “Колосом” об’їздив півсвіту. І кожного разу із гастролей віз додому загорнуту у хустину 10-сантиметрову гілочку нового сорту дерева. Офіційне місце роботи Петра Івановича – училище культури і мистецтв. Посада – викладач-методист по класу цимбалів. Покликання – музикант і садовод. 
Микола КОМАРОВСЬКИЙ,
м. Луцьк

 

• Нравится
•