Іванова молитовня
Капличка на подвір’ї Івана ВЕЛЬГОСА
На початку 60-х років минулого століття уродженець міста Калуш Іван Вельгос служив у лавах Радянської Армії у столиці Азербайджану Баку. Він був інструктором (закінчив львівський харчовий технікум) у спецшколі по підготовці військових кухарів. У тому ж навчальному підрозділі був старшиною Карпо Кисляк, родом з Черкащини. Ще у голодний 1933 рік він зустрівся з круглою сиротою Фросею. Неповнолітня дівчина після закінчення школи у Баку вступила у фінансово-економічний інститут (потім працювала начальником планового відділу Міністерства фінансів Азербайджанської РСР). Згодом Іван з Фросею одружився. Та біда в тому, що Всевишній їм не послав діточок…
Отож, Карпові Фомичу припав до душі білявий юнак із Прикарпаття. Полюбила його, як рідного сина, і Фросина Іванівна. По суті, вони для Івана стали названими батьками. Радили йому залишитися після демобілізації й оженитися на одній із дочок-близнят тамтешнього священика-українця. Але під час короткотермінової відпустки Іван познайомився в Калуші з красунею Олесею. Звичайно, про залишення в Баку не могло бути й мови, тож після демобілізації Іван з Олесею одружилися. Того ж року в Калуш навідалося подружжя Кисляків. За доньку прийняли вони Олесю. Відтак почергово – то на Кавказ, то в Карпати – щорічно відвідували одне одного названі батьки і діти.
…Пройшли роки. Першим помер Карпо Фомич. Іван та Олеся просили-благали, аби Фросина Іванівна переїжджала жити до них у Рожнятів (на той час Вельгоси побудувалися у сусідньому з Калушем райцентрі). Не квапилась. Та коли старість відчутно дала про себе знати болячками і неміччю, все-таки наважилась перебратися до Вельгосів. Проживши п’ять років, померла. Поховали її на місцевому цвинтарі, так би мовити, з усіма почестями. Навіть вперше в Рожнятові везли труну з тілом кінним катафалком…
Найціннішим дарунком для подружжя Вельгосів від Кисляків є дві старовинні ікони: Ісуса Христа і Дмитрія Великомученика. З першою ще з незапам’ятних часів ішли до церкви вінчатися молоді пари з Кислякового родоводу. Другу знайшли дітлахи на місці підірваного і знищеного дотла п’ятиповерхового житлового будинку, в якому мешкали у Баку вірмени (відбувалося це під час війни у Нагірному Карабаху), і знаючи, що “бабушка Фрося” богомільна, віддали їй. Є ще одна унікальна дерев’яна скульптура “Ісус Христос в казематі”. Її подарувала бабуся невістки Вельгосів із сусіднього з Рожнятовим села Сваричів. Цікаво, що в післявоєнні роки цей раритет побував у Сибіру разом з тими сваричівцями, яких виселили за зв’язки з бандерівцями.
А тепер про щасливі дати і доброчинні ознаки, пов’язані з ім’ям Іван. Якраз 19 січня, на “зимового” Івана, Іван народився. У його родині було ще декілька Іванів. 7 липня, на Івана Купала, він з Олесею одружився. Також 7 липня у їхніх сина та доньки народилися синочки. Різниця тільки в тому, що один з’явився на світ в Україні, а інший – у Канаді, куди виїхала свого часу на заробітки донька Неля і де вийшла заміж за поляка. Звісно, обох немовлят назвали і охрестили Іванами, щоправда, “канадського” – Іваном-Аланом…
Щодо самої ідеї збудувати на власному подвір’ї капличку, то Іван Миколайович розповів:
– Якось я застав Фросину Іванівну за молитвою перед образами в світлиці. І подумалось мені, що коли і я фізично вже не зможу піти у церкву на відправу служби Божої, то доведеться, очевидно, також молитовно розмовляти із Всевишнім у своєму помешканні. Чому б не спорудити на обійсті капличку? Повідав про це Фросині Іванівні, а вона підтримала мою ідею. І не тільки морально, але й матеріально, бо мала високу пенсію. На жаль, не дочекалася освячення духовної святині…
А ось Олеся Михайлівна поділилася дивним сном, який їй наснився у кілька тижнів після смерті названої матері:
– Сниться мені, що мама Фрося заходить у хату і мовить: “Там, у Царстві Небеснім, тих жінок, які мають дітей, вишиковують в один ряд, а бездітних – в інший. До бездітних і мене зарахували… А я кажу: “У мене є діти!” Мені ж не повірили… Прошу, засвідчи, Олесю, що ви мої діти”. І я засвідчила, що вона – наша з Іваном мати, а ми – її діти. Перед самим Господом Богом засвідчила…
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область
| Comments: |
