Ніколи не думала, що моє життя змусить звернутися у газету по допомогу. Виросла у селі, вийшла заміж, з чоловіком знімали квартиру в Луцьку. Народила двох діточок. Усе нібито було добре, але чоловік з часом став випивати, і почалися сварки, бійки. То працював, то не працював, скрізь йому важко і недобре – на дивані краще. А я працювала на двох роботах, щоб діти не знали нужди.
Як могла, трималась, лікувала чоловіка, “кодували”, але оковита миліша за сім’ю. Розійшлися, і тепер мені нема куди з дітьми подітися. Могла б жити в батьків у селі, але проїзд на дорогу буде забирати половину моєї зарплати. А кидати роботу не хочеться, бо працюю на одному підприємстві уже 17 років. Розумію, що це єдиний стабільний заробіток. А де в селі знайдеш роботу? У мене прохання: якби знайшлися самотні люди у місті або десь поблизу в селі, які взяли б нас до себе, ми б їм допомагали і були дуже вдячні. Без вашої допомоги я не знаю, як нам далі жити. Дякую! (Телефон 8-096-56-87-916).
Comments: |