Де ви – ті, на кому тримається світ?

Євген ХОТИМЧУК

Євген ХОТИМЧУК

Добігає кінця перший квартал нинішнього року. Не знаю, як вам, але для мене час летить жахливо швидко. Щойно їли кутю, а тут скоро на стіл подаватимуть паску та крашанки. З гордістю і без усякого вихваляння хочу повідомити усіх, що нашого полку прибуло. У нинішньому році додалося майже чотири тисячі читачів. Особливо здивували “ростом” Волинь, Львівщина та Буковина. А ще ми дуже радіємо з того, що у “Вісника і Ко” з’явилися симпатики аж у Донецькій області. Нашу газету щотижня беруть в руки майже 100 тисяч читачів. Цифра не вельми вражаюча, але якщо врахувати віддаль між Донецьком і Луцьком у півтори тисячі кілометрів, то, погодьтеся, що це можна вважати непоганим показником.

У кожному номері ми намагаємося донести до вас максимум цікавої інформації. Усе робимо, щоб газета була високочитабельною, різноплановою. Звичайно, не завжди нам це вдається зробити. Знаємо, як дратує багатьох з вас велика кількість реклами у газеті. Про це свідчать ваші листи. Цілу бурю викликав наш церковний календар. У ньому не вистачає кількох днів. Річ у тім, що друкованих знаків у календарі було стільки багато, що якби їх всіх надрукувати, шрифт виявився б надзвичайно дрібненьким. І я вирішив зняти зі сторінки кілька незначних присвятків для того, щоб у повішеному на стіні церковному календарі старі бабусі бачили крупно надруковані свята. Хотілося, щоб було якнайліпше, а виявилося як завжди. Наступного року скорочень не буде, зате читатимете дрібнюсінько-дрібнюсінько.
Усе ж пора підійти до головного, ради чого й розпочав цю розмову. Коли працював у 70-х роках в газеті “Радянська Волинь”, ми тоді постійно висвітлювали виробничі питання. Дуже багато писали про людей праці. Нариси, замальовки. А скільки фотографій вміщували! Так робили інші.
Нині часи змінилися. І журналістика – також. Тепер на першому плані: вкрав, забив, згоріло і так далі, і тому подібне. А ще про всякі гендлі, підлість, політиків. Тут нічого дивного немає. Ми пишемо про те, що викликає суспільний інтерес, на що є попит. Навряд чи сьогоднішнього читача зацікавлять описи і опуси про те, як десь в селі брязнуло відро об цямриння о четвертій ранку, а доярка уже поспішала на вранішню дойку.
А з іншого боку, хіба не заслуговує на увагу людина, котра десятками літ місить ногами гній, сумлінно працює, доглядає кілька десятків корів? І так щодня, щодня…
У неї теж своя доля, є своя філософія, свої думки. Які вони? Є такі ж люди праці: трактористи, монтажники, мулярі, наладчики, токарі, тренери, монтери…
Хіба їм немає про що сказати у газеті, хіба вони не заслуговують на увагу? Чим вони гірші за Януковича чи Богословську, Мороза чи Ющенка, Єремєєва чи Ахметова, рекетира чи артиста? Інша річ, що ми маємо про це цікаво написати, а ви – не обминути, прочитати.
Отже, розпочинаємо у газеті нову, надзвичайно важливу, потрібну для усіх нас тему про тих, хто творить земні блага, працює тяжко щодня, своїм потом і кров’ю добивається чогось в житті. Рубрика буде називатися просто і точно: “На них тримається світ”. Читайте, не минайте!
Євген ХОТИМЧУК, редактор газети «Вісник і Ко»

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>