Десятирічна школярка стала третьою жертвою педофіла
Підпис відсутній
Сидів за насильство над дівчатками
27-річний Віталій С. ще у школі знаходився на обліку у психіатра через затримку психічного розвитку. А коли навчався в інтернаті, мав нахил до задоволення своїх сексуальних потреб шляхом насильства над малолітніми дівчатками.
...У 2000 році хлопець притягувався до кримінальної відповідальності за розпусні дії щодо неповнолітньої дівчинки. Тоді його направили до обласної психіатричної лікарні на стаціонарну судово-медичну експертизу, і там він заявив лікарям, що у нього періодично виникають думки про контакт з малолітніми дівчатками... С. визнали осудним і засудили до трьох років позбавлення волі. Правда, відсидів він всього 8 місяців – потрапив під амністію. У 2004 році, повертаючись з роботи, підійшов до малолітньої дівчинки і, погрожуючи шматком скла, взяв її за руку й потягнув на смітник, що знаходився неподалік від однієї зі шкіл. До згвалтування, правда, не дійшло, але, як записано у протоколі судового засідання, молодик “здійснював розпусні дії”, тримаючи при цьому свою жертву руками за шию. Причому так сильно, що після того в дитини ще довго не сходили синці. Стосовно цього злочину експерти-психіатри визнали його обмежено осудним, тому за цей злочин С. отримав два з половиною роки, які відсидів повністю. Звільнився Віталій у вересні 2006 року. Влаштувався на роботу двірником, жив у бабусі. Але, як і раніше, увесь час скаржився на дратівливість, озлобленість, бажання щось бити, ламати. Розповідав, що в тюрмі у нього часто були такі напади агресії, що він бився головою об стіни. Вдома було те ж саме, – родичі ховали у сусідів телевізор, який він постійно хотів розбити, раз навіть викликали міліцію та “швидку”, щоб його заспокоїти. А його бабуся розповідала, що онук часто бив посуд, кидався предметами, коли йому суперечили. Коли ж випивав хоч 50 грамів спиртного, переставав себе контролювати.
Суд покарав до довічного ув’язнення
Того дня Віталій випив на роботі. Коли повертався додому, біля магазину побачив маленьку дівчинку і пішов за нею. Зайшовши до під’їзду (сусіда здивувала його нахабність: „За дівчинкою вбіг брутальний молодик – ледь не виліз на мене”), подивився, куди вона зайшла, і піднявся поверхом вище. Трохи зачекав, а потім постукав у двері її квартири і, поскаржившись, що йому раптово стало погано, попросив води.
Як було насправді, невідомо, оскільки мама дівчини розповідала, що „Ніна двері нікому не відкриє, якось навіть електрику не відчинила, тому вбивцю сама до квартири впустити не могла”. А за словами Віталія, дитина таки відчинила двері, але в руках у неї був ніж: “Може, ви щось вкрадете”. „Нічого я красти не буду”, – сказав він і нахабно зайшов до квартири. „А що, вдома нікого немає?” – запитав, а сам тим часом уважно оглядав помешкання. Переконавшись, що, окрім нього й дівчинки, немає нікого, вхопив її за руку, затягнув до кімнати, де працював телевізор, і кинув на підлогу.
...Дитина пручалася зі всіх сил, що дуже розізлило збоченця, і він почав її бити кулаками, ножем, який, за його словами, вона все ще тримала в руках. Цілив спочатку в шию, потім – у серце. На якийсь час дитина втратила свідомість, а коли опритомніла – знову і знову наносив удари в шию та груди... Судмедекспертиза виявила на тілі дитини 24 колоті рани, що супроводжувалися пошкодженням тіла грудини, чотирьох ребер, 10 наскрізними пошкодженнями легень. „Це тривало не менше півтори години”, – сказав на суді С. Те ж підтвердили й судмедексперти: „Всі тілесні ушкодження були прижиттєвими і могли бути спричинені протягом 90 хвилин”. Однак померла Ніночка від асфіксії – після півторагодинного катування вбивця задушив дитину її ж кофтинкою. Щоб перевірити, чи жива дівчинка, став на неї ногою.
Потім взяв одежу жертви, ніж, склянку, з якої пив воду, поклав їх у пакет і залишив квартиру, закривши її на ключ, що стирчав у замку.
Близько восьмої вечора Віталій прийшов до матері, на обличчі були подряпини, а одяг у крові. Пояснив, що на роботі вдарився об вагон, і з носа пішла кров, яка й залила його одяг. Жінка повірила, але її здивувала його поведінка – хлопець був страшенно переляканий і весь вечір обома руками тримався за голову. А о першій годині ночі по нього прийшли правоохоронці.
У зв’язку з важкістю скоєного злочину у міліції виникли сумніви щодо психічної повноцінності С., через що йому знову призначили судово-психіатричне обстеження. Він сам на попередньому слідстві казав: „У мене в голові робилося щось незрозуміле, шуміло та дзвеніло, а ще вона сильно боліла, і я зробився як звір”. Однак психіатрична експертиза встановила, що „під час скоєння злочину С. перебував поза будь-яким тимчасовим розладом душевної діяльності, що підтверджується цілеспрямованістю і послідовністю його дій”.
Враховуючи те, що С. втретє засуджується за злочин, пов’язаний із сексуальним насиллям, суд засудив збоченця до довічного позбавлення волі. У касаційній скарзі С. писав: „ Я не згідний з тим, що суд визнав, ніби я навмисно скоїв вбивство. У мене навіть в думках не було вбивати”. Однак Верховний суд розглянув його скаргу і вирок Хмельницького апеляційного суду залишив без змін.
Цікаво, що через місяць після подання касації С. написав заяву в правоохоронні органи: „Хочу зізнатися у вбивстві невідомої мені жінки, яку я вбив 2 січня 2007 року”.
Ліна ПОДІЛЬСЬКА,
Хмельницька область
З етичних міркувань імена усіх учасників трагедії змінені.
| Comments: |
