Самчук ніколи не розвінчував «буржуазних націоналістів»!
Нещодавно отримали листа з Тернопільщини, який спонукав дати на нього відповідь, незважаючи на те, що він, швидше за все, анонімний (хоча читачка підписалася як Анна Справедлива). На превеликий жаль, пані Анна звідкись взяла абсолютно неточну інформацію, і не виключено, що вона може її поширювати поміж інших людей – а це бруд на ім’я Уласа Самчука.
Ось цитата з її листа: “...Останній номер, а особливо стаття п. Олі Жарчинської про Уласа Самчука дійняла до живого. Хай Господь простить йому всі провини, вчинені ним як людиною, свідомі чи несвідомі, бо він вже на правді, але вам, пані Олю, перш ніж писати про “талановитого письменника”, варто хоча б згадати в думках про його “Плем’я упирів”, “коли кров холоне в жилах”, де розвінчує “звірства ОУН-УПА” в його мальовничій Дермані. Я вчилася в 10-му класі Бережанської середньої школи №1 і в книжковому магазині придбала цю книжку. Можете здогадатися про моє уявлення про наших бандерівців: переді мною постали жахливі картини мордувань, розбою, звірств. Я, як старша, сприймала написане більш спокійно, а мій молодший брат жахався написаного. З чим асоціювалося його уявлення про “українських буржуазних націоналістів”? В його свідомість закрався образ звіра в людській подобі, який мучив, катував, забирав життя в невинних людей. Про це писав ваш “талановитий”.
Шановна пані Анно, по-перше, не мій, а таки наш талановитий письменник – маю на увазі український народ. Бо він справді талановитий. По-друге, Улас Самчук ніколи не розвінчував “буржуазних націоналістів”! Якби це робив, то йому не довелося б поневірятися по світах – він при совєтах був би шанованою людиною, ще й отримував би премії. Книга, яку Ви згадуєте, є, але її автор – “визначний український письменник” (як подає радянська енциклопедія) Юрій Мельничук. Він “відомий” тим, що редагував комуністичний журнал “Жовтень” і писав статті про творчість вірних слуг совєтського режиму Галана, Тудора, Гаврилюка. Тобто якраз про тих, хто здобував собі звання, оббріхуючи вояків УПА. Це ж треба назвати українських вояків упирями! І таких “красномовних” письменників, котрі вишукували найгидотніші слова й образи, аби принизити воїнів УПА й прислужитися Московщині, було вдосталь. У книзі Юрія Мельничука “Плем’я упирів” (Київ, “Радянський письменник”, 1962) Ви могли побачити прізвище Самчука, але як такого письменника, який писав про них як про патріотів.
Ім’я Уласа Самчука прижиттєво було заборонено в Україні, його твори, що видавалися за океаном, – також. Він “завинив” перед комуністичним режимом своєю різкою позицією до нього. А своїми творами він уславив український народ і його героїв, створив справедливий літопис його боротьби, перемог і поразок у складному та тривожному ХХ столітті...
Про те, як писав Улас Самчук про воїнів УПА, зрозумієте, прочитавши його твір “Чого не гоїть вогонь”.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
