Амарант – Золоте зерно богів

Анатолій ПЕТРИКОВ вирощує 10 сортів амаранту

Анатолій ПЕТРИКОВ вирощує 10 сортів амаранту

Цей бадьорий та енергійний чоловік виглядає значно молодшим за свої 75 літ. Мешканець Рівного Анатолій Максимович Петриков пояснив – все завдяки тому, що регулярно вживає цілющу культуру – амарант. Це так званий хліб давніх інків або золоте зерно богів. В Україні цю культуру називають щирицею. Мій співрозмовник знає про неї практично все і зібрав багато довідкового матеріалу. Амарант дуже цінний продукт, і експерти ООН включили його до списку основних рослин, якими людство харчуватиметься у XXI столітті. Україна намагається не відставати, і тому кілька років тому в Одесі було відкрито науково-дослідний інститут амаранту. А поліська родина Петрикових вирощує та популяризує унікальну культуру ще з 1930-х років. 

– Ми родом із села Ярославичі Млинівського району, – розпочав нашу розмову пан Анатолій. – Мій батько – Максим Петриков – штабс-капітан царської армії, коли пішов служити у військо Української Народної Республіки, то отримав звання підполковника. Був начальником охорони Михайла Грушевського. У 1920 році батько разом з військами Петлюри опинився на Західній Україні, яка тоді увійшла до складу Польщі. До 1939-го працював у польського пана управителем маєтку. За його рахунок навчався в агрономічній школі в Чехії. І вже тоді батько захопився амарантом. Польський поміщик був дуже грамотний і попросив, щоб він займався новими культурами. Перед війною у 1938 році батько привіз з Варшави насіння амаранту і посіяв. Я доглядав рослину з дитинства. Насіння схоже на мак. Це південноамериканська рослина, яка не має собі рівних на планеті за вмістом білка. Амарант дуже легко засвоюється. Кращого препарату годі шукати: зміцнює імунну систему, нормалізує роботу серця, чистить судини.
За словами мого співрозмовника, в цієї культури велике майбутнє, адже недаремно науковці ООН включили амарант до списку основних продуктів, якими людство буде харчуватися в цьому столітті. З нього можна приготувати багато різноманітних страв: білкові салати, борщі, фарш, чай, каву, печиво. Листя містить багато вітамінів та мінеральних речовин, а за своєю смаковою цінністю не поступається курячому м’ясу.

Анатолій ПЕТРИКОВ вирощує 10 сортів амаранту

Анатолій ПЕТРИКОВ вирощує 10 сортів амаранту

На думку Анатолія Максимовича, за допомогою амаранту можна вирішити харчову проблему на планеті. Адже за врожайністю цій рослині немає рівних – 1600-1800 центнерів зеленої маси і 20 центнерів зерна з одного гектара.  
Якщо давати амарант тваринам, то вони дуже швидко ростуть і не хворіють. Ще одна унікальна особливість рослини – очищає землю від нітратів та пестицидів.
– На своїй дачі я вирощую десять сортів, – продовжує Анатолій Петриков, – тому вже добре знаю, який кращий, який гірший. А всього є 60 сортів. Я став шукати науковців, які займаються амарантом. В усьому світі він досить поширений, але ми, українці, люди консервативні, тому не дуже сприймаємо цю культуру. Згадайте, будь-які нові ідеї спочатку висміюють або ставляться до них досить скептично, лише потім починають використовувати. Скільком людям я вже давав насіння, але мало хто зацікавився. Куди тільки не звертався, в які двері не стукав. Був у Києві, спілкувався з науковцями університету харчових технологій. Вони сприйняли багато моїх ідей. Наприклад, змішати амарантове борошно зі звичайним, і вийде дуже смачний, поживний, а головне – корисний для здоров’я хліб.
До речі, в Росії цією культурою вже займаються досить серйозно, професор Петербурзького університету Тамара Чиркова захистила докторську дисертацію. Там вирощування амаранту поставлене на промислову основу, навіть у п’яти областях Сибіру. У США його також вирощують майже в кожному штаті. Індія та Китай вже зацікавилися. 
– У Рівному я також пропонував свої розробки, – розповідає Анатолій Максимович. – Отримав відповідь, що економічно не вигідно вирощувати цю культуру на Поліссі, бо вона не буде мати збуту. Але ще ж ніхто толком не вивчав амарант, тут його зовсім не знають.
Анатолій Максимович пригостив нас котлетами з амарантом. Досить насторожено куштували, а потім не могли відірватися – амарантові котлети смачні і схожі на печінку.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>