У її листі до редакції – крик душі і благання про допомогу. Життєвій ситуації, в якій опинилася 28-річна жителька села Липовиця, що в Рожнятівському районі, Наталія Данилів, не позаздриш: вона з двома малими дітьми залишилася без домівки. Наприкінці минулого року їм надав притулок Центр соціально-психологічної допомоги у селищі Верховина на Прикарпатті. Але проживання там – тимчасове. Та за будь-яких обставин Наталія додому не повернеться.
Пані Наталія якраз у день слухання її позовної заяви про розірвання шлюбу з Віктором Данилівим у Рожнятівському райсуді скупо розповідала про себе, а натомість щоразу настирливо повторювала: “Я хочу одного – розлучення! Аби мати спокій, аби не боятися за життя дітей і своє”.
…Вони зустрілися понад вісім років тому в одному із сіл Херсонщини – 20-літня румунка Наталія Попеску із Буковини і 29-літній українець Віктор Данилів, котрий на той час вже розлучився з першою дружиною і залишив двійко діток. Того ж таки року він привіз її до себе додому. Нареченою Наталія була аж сім років, бо жили громадянським шлюбом. Та це не завадило народити двох донечок. Звісно, батько їх не відцурався, на своє прізвище записав. Тільки у липні минулого року Даниліви офіційно одружилися. Спершу у сім’ї панувала злагода і взаєморозуміння. Але згодом почалися сварки, дебоші, п’яний чоловік зганяв лють на дружині. Бувало, що й ночувала з дітьми у сусідів.
Всякому терпінню є межа. Наталія поскаржилася на чоловіка в міліцію. Невдовзі навідався дільничний, але Віктор покаявся й написав розписку, що більше ніколи не робитиме скандалів, не підніме на дружину руку. Та незабаром все повторилося. Доходило до того, що погрожував вбити. А одного разу заявив навіть, що… повісить її і дітей (Наталія його слова записала потай на мобільний телефон…).
Не витримала наруги – оформила в районі документи і поїхала з дітьми у Верховину. Тут затишно і привітно, нормальне харчування, у кімнаті тепло. Всього того їм вдома не вистачало. Прикро, що матимуть змогу перебувати тут лише три місяці. Щоправда, обіцяють дещо продовжити термін, та все одно рано чи пізно доведеться підшуковувати інше помешкання. Тому й звернулася пані Наталія до “Вісника і Ко” по допомогу, аби люди прочитали її життєву історію і хтось милосердний відгукнувся. Може, десь віє пусткою відомча квартира чи безлюдна хатина у якомусь селі? Згідна і на опікунство над пристарілими, за житло віддячить увагою і дбайливим піклуванням.
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область
На продовження теми
Куди нам подітися?
Вашу газету передплачую уже третій рік. Читаючи про людські долі, що беруть за душу, зважилась розповісти і свою.
У вісім років я залишилась напівсиротою, помер тато. І моя мама ледве зводила кінці з кінцями, щоб ростити трьох діток. Тож у 18 літ я вийшла заміж за хлопця із сусіднього села. Невдовзі народила двох діток. Та проживши з чоловіком шість років, я так і не пізнала, що таке щастя, бо він дуже гуляв. Хоча і їздив на заробітки, але грошей ніколи не привозив, геть усе розтринькував. Я сама і хрестини дітям справила, і одягала, і годувала, і ростила. Допомагала мені тільки мама. А чоловік знайшов собі другу жінку аж у Чернігівській області – про нас зовсім забув. Я всьому у житті навчилася сама: і город садити та обробляти, і дрова рубати, і у господарстві порядкувати. Але найважче те, що мені нема куди подітися з дітьми, бо не маємо свого кутка. Куди не зверталася зі своїми проблемами – всюди відмовляють у допомозі. І ось у гірких роздумах спало на думку шукати одиноку літню людину, у якої є хата, але нікому стареньку доглянути. Я згодна і вмію робити все. Якщо хтось прийме нас у свій дім, надасть милосердно дах над головою, віддячу сторицею.
Галина
Від редакції: Ці дві кореспонденції на одну тему, впевнені, нікого не залишать байдужим. Адже йдеться про долю дітей, які з вини батьків практично опинилися на вулиці. Віримо, що світ не без добрих людей і знайдеться милосердна душа, яка прихистить безпритульних. Тим паче, що нині Великодній піст, а це найблагодатніший час творити добрі діла. Для бажаючих підтримати одиноких мам повідомляємо, що їхні координати у редакції. Дзвоніть за телефоном 78-02-88.
Comments: |