Щоб стати таксисткою, спочатку навчилася їздити на КамАЗі, а потім опанувала авто «Деу-Нексіа»
Валентина ПОЛЕТАЄВА
Скрута змусила змінити фах
Авто Полетаєвих “Деу-Нексіа” майже ніколи не буває на стоянках. Ось і цього разу воно стояло під вікнами їхнього будинку. Валентина Олександрівна та Андрій Станіславович не тільки подружжя, але й напарники по роботі. Коли таксує чоловік, дружина відпочиває. Коли ж закінчується зміна Андрія, за кермо сідає Валя. За фахом вона – продавець-бармен. Робота подобалася. Однак коли в державі десять літ тому не виплачували зарплату, коли підприємства дихали на ладан, подружжя Полетаєвих вирішило придбати машину, щоб нею заробляти на прожиття. Андрій закинув роботу на заводі і став таксувати.
– Напарника йому ми підшукали, однак той чоловік часто порушував дисципліну, – розповідає Валя. – І тоді мені подруга Надя з “061” порадила: “Нащо тобі когось наймати? Ти ж сама вмієш їздити. Сідай – і працюй. Я ж таксую…” До її порад я прислухалась, і ось уже сім років ми з чоловіком маємо спільну справу.
За кермом Валентина зі шкільного віку. Її батько працював водієм в колгоспі у Пляшевій, що на Рівненщині. Часто брав із собою в кабіну доньку. Валя каже, що спочатку навчилася їздити на КамАЗі, а вже коли вийшла заміж за Андрія, практикувалася на “копійці” (першій моделі “Жигулів”). Потім подружжя придбало “Ауді”, а згодом – і “Деу-Нексіа”. Сьогодні в колективі служби “085” всього три жінки.
– Не боїтеся сідати за кермо увечері?
– Страшно, звичайно, але що вдієш.
Пасажир-грабіжник все одно сів за грати
Хоча чоловік Валі за неї не переживає, каже, що вона сильна духом жінка. Вона розповіла про такий випадок.
– Той вечір я не можу і зараз забути, хоч вже минуло достатньо часу, – каже Валентина Олександрівна. – Це трапилося за Острожцем у Рівненській області. До мене на Київському майдані у Луцьку підсіло молоде подружжя і хлопець. Жінка з чоловіком вийшли у Рованцях, а молодик попросив його відвезти у якесь село за Острожець. Я погодилася. По радіостанції спитала своїх колег, скільки туди буде коштувати дорога. Пасажир зразу ж розплатився. Дорогою мирно спілкувалися, з’ясувалося, що у мене і того хлопчини є багато спільних знайомих у Луцьку. Незнайомець повідомив, що обшиває буси. Вже в Острожці він попросився вийти на вулицю в туалет. Я зупинилася. І ось несподівано хлопець влітає в машину і починає… битися. Він був напідпитку і накурений, ото щось в голову і “стрельнуло”. Кажу йому: “Дитино, заспокойся…” А він: “Хочеш жити, виходь з машини”. Життя, звісно, дорожче, ніж залізяччя, і я вийшла з авто. А він сів за кермо і поїхав. Добре, що я при собі мала телефон. Передзвонила до своїх хлопців, вони приїхали на восьми машинах, у кожній – п’ятеро таксистів. І то щастя того грабіжника, що вони його не знайшли, бо не знаю, що б з ним зробили. Машину за селом він скинув у яр, а сам втік у Луцьк. Знаю, ще тепер цей хлопець сидить в тюрмі. Я тоді сказала: Бог йому суддя. Та він все одно “нарвався”, щось там накоїв і потрапив за грати.
Трапляються в житті Валі й веселіші історії. Наприклад, на день 8 Березня чи Дня закоханих пасажири-чоловіки дарують таксистці квіти. Не завжди ж їх, наприклад, на побачення возить жінка. Чоловік Валентини до таких подарунків ставиться спокійно і не ревнує. Взагалі, вважає подружжя Полетаєвих, таксисти – народ дружний, згуртований. Біда у когось, на допомогу поспішають всі, радість також ділять навпіл. У День захисника Вітчизни Валентина довго думала, як же привітати величезний чоловічий колектив таксистів. І вирішила їм подарувати по радіо пісню. По своєму внутрішньому зв’язку диспетчер повідомив кожному, коли буде привітання від Полетаєвої. Потім жінка стільки слів вдячності почула…
– А порушувати правила дорожнього руху доводилося?
– Жодного разу за всі сім літ. Я переконана, що краще їздити потихеньку, дотримуючись всіх правил, – усміхається Валентина.
Мають Андрій та Валя доньку і сина. Однак вони таксистами бути не хочуть. Хоча до вибору батьків ставляться з повагою. Як член сім’ї у квартирі Полетаєвих – собачка на ім’я Рікі. Саме його, як талісман, подарував подружжю десять літ тому колишній старий таксист…
Марія ДУБУК,
м. Луцьк
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
