Літературні читання пам’яті Григора Мацерука
Письменники в колі шанувальників художнього слова
Григір народивсь у маленькому селі Бучин Любешівського району. Після закінчення журналістського факультету Львівського університету мешкав і працював у Чернівцях. Буковина, без сумніву, відіграла важливу роль у становленні його як письменника і журналіста, та Полісся, яке зростило Григора і сформувало світогляд майбутнього митця, настільки зрослося з його серцем, що було присутнім у кожному творі. Тому й не випадково місцем літературних читань, присвячених пам’яті талановитого літератора, учневі і сподвижнику свого знаменитого тезки (а про це не один учасник читань наголошував), його друзі, колеги і просто шанувальники обрали саме малу батьківщину Мацерука – Любешівщину. І цього разу (а подібний літературний меморіал проводився вже вдруге) учасники зібралися в Любешівській школі, до якої в далеких шістдесятих з неблизького Бучина ходив юний Гриць по науку. Зібралися 20 лютого – в день його народження. Серед присутніх були голови спілчанських об’єднань області: журналістів – Михайло Савчак, і письменників – Ніна Горик, колишні однокурсники й однокласники Григора, а нині відомі на Волині журналісти та письменники Євген Хотимчук, Олег Потурай, Віктор Вербич, Лариса Веліщук. Вела захід поетеса Валентина Штинько. Слухачами ж були не тільки місцеві школярі, а й учителі-словесники та їхні кращі вихованці з усього району.
Окрім теплих слів і спогадів про Григора, на які були щедрі виступаючі, прозвучав з їхніх вуст і літературний аналіз його творів, а також було представлено і найповніше їхнє видання (книжка “По кому росте трава”, котра вийшла друком 2005 року в Чернівцях завдяки Валентині Мацерук, вдові письменника).
На жаль, ні цієї книжки, ні своєї першої (“Заповідаю довго жити”, 1981 рік) Григорій Мацерук не побачив. Він пішов з життя за півроку до народження свого письменницького “первістка”, у березні. А за майже рік перед ним не стало Григора Тютюнника… Два Григори, два новелісти, учитель і учень, покинули Україну. Втім, письменники, як сказала Ніна Горик, не помирають, бо лишається між нами їхнє слово, їхня душа і дух, які є вічними.
Микола Шмигін,
Волинська область
| Comments: |
