Нічний експрес забрав шість життів
Друзі загиблих розглядають шкільний альбом
– Уся наша компанія – із окраїни села, – розповідає Сергій Чарук, якого із травмами середньої важкості доправили у травматологічне відділення Здолбунівської центральної районної лікарні, – звідки до центру Здовбиці і до сусіднього села Івачкове практично однакова відстань. Десь до п’яти кілометрів. Врешті, нас на відпочинок до клубу Івачкове навіть більше тягнуло. Туди ми зазвичай їхали електричкою, а назад поверталися напряму – по залізничних коліях. Так думали зробити і цього разу. Але зіпсувалася погода. Почав посилюватися вітер. Світла у клубі не стало, і нам нічого не залишалося, як повертатися додому. Друзі пішли дещо вперед, а я мав їх наздогнати. Тільки чомусь не поспішав це робити. І досі не знаю, чому? Правда, тепер все більше задумуюся, що це якась потаємна сила стримувала мене. Йшов собі понад колією, накинувши на голову капюшона, аби сховатися від вітру. Раптом відчув сильний удар, від якого мене відкинуло вбік. Коли ж прийшов до тями, зрозумів, що треба доганяти своїх. Але друзів ніде не було. Подумав, що вони вже, мабуть, по домівках порозходилися. Я й собі додому пішов. Перебинтував рушником травмовану руку і ліг спати. А прокинувся від сильного головного болю. А потім ще й серце заболіло, коли дізнався гірку правду…
Насправді (поки що за неофіційною версією) трапилося усе таким чином – молодь, побачивши, що назустріч їм рухається потяг, перейшла на інший бік залізничної смуги, але не помітила (завадив шум поїзда і рвучкий вітер), що позаду прямує ще один електровоз. Він якраз на повному ходу і врізався у нічних пішоходів.
– Мені посеред ночі повідомили, що у районі залізничного перегону Івачкове-Здолбунів поїзд збив людину, – каже голова Миротинської сільської ради Василь Мартинюк, – а на станцію про це дав знати сам машиніст, котрий в останню мить побачив людський силует. Він подав сигнал, але повністю зупинити швидкісний поїзд зміг десь аж через кілометр. Те, що я побачив при світлі ліхтарика, не можна передати словами – тіла були схожими на суцільне місиво.
– І я також шокований, – продовжує розмову випускник Здовбицької школи Тарас Машта, – адже загинули мої друзі, з якими колись теж долав той шлях. Мені і цього разу пропонували сходити на дискотеку, але я студент, тож потрібно було готуватися до екзамену. Отож, довелося відмовити хлопцям.
Не менш печальний вираз на обличчі класного керівника 11-А класу Здовбицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Віри Орлюк: «Серце вперто продовжує не вірити у те, що відбулося. Діти були дуже хороші. Олександр, наприклад, активно проявляв себе у спорті, брав участь у різноманітних шкільних заходах, Ірина увесь час переймалася, яке ж їй плаття на випускний бал підібрати, Дмитро, здається, ніколи не засмучувався, а гуморесок знав силу-силенну».
Також прекрасне почуття гумору, як стверджують випускники 2006 року, мав їхній однокласник Валерій. Він, між іншим, обрав професію залізничника, працював, і у понеділок повинен був приступати до роботи помічником машиніста потяга… Ще один, Олександр, котрий навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті, планував стати комп’ютерником-програмістом… Назар же прислужував у церкві…
Президент України Віктор Ющенко розпорядився провести розслідування цієї резонансної пригоди.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
