Відбудеться прорив чи завал?

Микола СОБУЦЬКИЙ

Микола СОБУЦЬКИЙ

Сьогодні багато розмов ведеться навколо програми дій уряду “Український прорив”. Одні її називають гучним лозунгом, інші – бажанням урядовців хоч щось змінити в державі, треті переконані, що будь-яким діям уряду Тимошенко будуть шкодити заздрісники. Микола Собуцький, голова асоціації фермерів та землевласників Волині, нещодавно побував у Києві, де проходили громадські слухання цієї програми, і поділився своїми враженнями.

Було цікавіше, ніж на з’їзді фермерів
– У громадських слуханнях програми діяльності уряду “Український прорив” (для людей, а не для політиків) брали участь і волинські фермери. Тут панувала атмосфера порозуміння, отож людям небайдуже, як вони житимуть далі. А вже результати залежать від усіх. Наприклад, мені було цікавіше на цьому зібранні, ніж на з’їзді фермерів, – зауважив Микола Тихонович. – Я дізнався про проблеми всіх областей України. Тобто були почуті всі галузі, всі регіони. Хоч сама програма дещо з набором лозунгів, але люди в залі для того й зібралися, щоб вони переросли в дію. Волинські фермери також підготували свої пропозиції щодо реформування агропромислового комплексу України, тобто як має відбутися аграрний прорив. З приводу цього я й зустрічався з міністром агропромислового розвитку Юрієм Мельником. Міністр запросив додатковий матеріал по пропозиціях, котрі ми йому представили.
– Що Вас особисто зацікавило у цій програмі?
– Я був приємно вражений, що першим пунктом у ній стоїть питання громадянського суспільства. Ця програма не відбудеться без громадськості, без ролі звичайних сільських людей. Щодо аграрного прориву, то тут також багато лозунгів та побажань. Але над ними треба попрацювати.
– Що ж для Вас важливе в агропромисловому комплексі?
– Розвитку АПК не буде, якщо не відбудеться ринкова інфраструктура галузі по вертикалі: починаючи від сіл, районів, областей і закінчуючи столицею. Так, мають створюватись гуртові сільськогосподарські ринки, аграрні біржі, аукціони живої худоби тощо. Але тільки за участю селянина. Наприклад, у нашій області має існувати один гуртовий сільгоспринок, але повинна бути система: хто поставлятиме сюди продукцію й куди вона далі надходитиме. Сьогодні ідею створення таких ринків вже підхопив бізнес. А це означає, що без участі селянина він знову займатиметься обдиранням того, хто цю продукцію вирощує. Тобто без виробника, організованого в кооперативи чи об’єднання, такі ринки не можна організовувати. Другим пунктом ми пропонуємо прийняти низку документів, які мають стосуватися ринку землі.

Продаж землі в одні руки потрібно обмежити
– Третя пропозиція стосується латифундистського шляху захоплення земель України, що вже небезпечно для держави, – зауважив Микола Тихонович. – Тобто якщо в нашій країні не буде обмежено продаж сільгоспземель в одні руки до певної кількості гектарів (у країнах Прибалтики таке обмеження становить 200-300 гектарів на одну особу), то вся українська земелька може опинитися у володіннях кількох багатих латифундистів-землевласників. Це страшна загроза, через яку в свій час пройшли американці. Якось їхній професор на семінарі нам розповідав, що у тих штатах, де землю захопив крупний приватний капітал, села зруйновані, розвиток місцевості занепав. У таких випадках збагачується тільки одна людина, а решта зникають із сільгоспвиробництва. Там, де інші штати пішли шляхом розвитку сімейного господарювання, є соціальний та економічний розквіт, наповнюється бюджет, є робочі місця, громада розвивається. Тобто має бути обмежений продаж землі в гектарах по зонах. Бо інакше ми знищимо  середній працюючий клас населення? Притому саме сільський, який тільки й виживає за рахунок родинного господарювання на землі.
Водночас має бути державний контроль за реалізацією державних аграрних програм, громадські організації повинні брати участь в регіональних програмах. Має бути закон про громадські організації в АПК. Тобто ми чекаємо документів по врегулюванню відносин суб’єктів АПК, держави, органів самоврядування. Скажіть, де ще є так, щоб селянина ділили на крупнотоварного виробника, фермера, одноосібника? Це при тому, що й працюють вони не за однаковими правилами. Ска-жімо, у Литві всі є сільгоспвиробниками – і крапка. І закони для всіх однакові. Знову ж, в АПК мають бути єдиний податок і соціальний збір, як і єдиний вид дотацій для всіх. Ось це і є наші пропозиції, котрі ми поклали на стіл міністру.
– А що вони дадуть?
– Насамперед, виведення основних товаропотоків з тіні. Відбудеться сімейне господарство – це є наша мета. Як і розвиток інфраструктури. Тобто село житиме далі, а не вимиратиме. Отоді правила гри в АПК будуть ринкові і прозорі. Бо тільки тоді держава отримає міцний середній клас громадян як основу громадянського суспільства. З приводу цих пропозицій ми готові зустрітися не тільки з аграрниками, але й із сільськими вчителями, культпрацівниками та медиками області. Про це ми й сказали міністру агропромислового розвитку. Але виконання програми “Український прорив”, зокрема в аграрному питанні, відбудеться тільки за однієї умови – активності кожного!
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>