Вітчизняні мистецтвознавці уже давно оцінили самобутній талант Рудницької як художниці, котра змогла перетворити народну вишивку у мистецтво. Популяризуючи національні традиції, презентувала творчі виставки в багатьох містах України, брала участь у різних конкурсах та фестивалях. А в „Міжнародному виставковому центрі” їй недавно вручили престижну нагороду – гран-прі „За збереження національних традицій в сучасному мистецтві. Використання символів Трипілля та писанки.”
Черговий успіх Анжеліки Рудницької з великою втіхою розділили її батьки, що мешкають у Рівному: Микола Іванович, письменник, журналіст, у минулому – оперний співак, та Євгенія Ігорівна, педагог, викладач християнської етики, а також чудова вишивальниця.
– На декілька місяців важка хвороба прикувала її до ліжка, – розповідає Микола Іванович. – Все сталося доволі несподівано – донька якраз збиралася на зйомки нового кліпу, настрій був бадьорий, як раптом ніби вогнем запекло у спині. Хтозна, можливо, далося взнаки те, що у шкільному віці донька займалася дзюдо і нарівні з хлопцями проходила усі випробування. Словом, раптове ускладнення виявилося доволі серйозним, незважаючи на те, що викликаний лікар заспокоїв: “Не переживайте. Це звичайний остеохондроз”. З часом з’ясувалося, що над Анжелікою нависла справжня загроза нерухомості. Лікуватися довелося довго. Офіційна медицина виявилась безсилою щось зробити, тому звернулися до нетрадиційної, у тому числі й мануальної терапії. І дуже важливо, що Анжеліка не втрачала надії, віри та сили волі. Більше того, із хворобою вона вирішила боротися ще й духовно. Лежачи і дивлячись на стелю, Анжеліці почали уявно вимальовуватися на ній різні візерунки. А потім з’явилася ідея перенести їх на полотно. Євгенія Ігорівна практично весь час була поруч з донькою, робила масажі, давала ліки, доглядала, а заодно розводила рослини і практично обставила ними доньчине ліжко. Коли ж Анжеліка одужала, то не тільки не покинула свого оригінального захоплення, але й почала вдосконалювати його. Воно, як сама каже, врятувало її від божевілля у період нерухомості і стало частиною творчого “я”. Далі Олександр Бригінець, автор багатьох пісень для Анжеліки і продюсер програми “Територія А”, дуже оригінально оформив ці картини у рамки, і таким чином вийшла перша виставка. За нею – друга, третя. А хвороба, на щастя, відступила...
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Comments: |