Про полковника УПА доповідали Микиті Хрущову
Кам’яний хрест на місці загибелі полковника Шелеста в урочищі Яла
Під грифом «Цілком таємно»
На початку 40-х він був одним з ініціаторів та активних організаторів створення у 1942 році на Волині Української Повстанської Армії і на перших порах командував дев’ятьма відділами війська. Зрозуміло, дехто ставив під сумнів ймовірність того, що саме в Перегінському покоїться прах відважного командира, оскільки офіційного підтвердження цьому факту не було. Але у 1997 році у світ вийшов двотомник «Літопис нескореної України» – видання науково-дослідного центру історії національно-визвольних змагань України, в якому опубліковано цікавий матеріал з архіву КДБ: донесення під грифом «Цілком таємно» секретаря Станіславського обкому КП(б)У Першому секретареві ЦК КП(б)У М.С.Хрущову «Про загибель керівника крайового проводу ОУН-УПА «Карпати» (насправді ж командира групи «Захід» – авт.) Василя Сидора». Ось про що в ньому йшлося (подаємо мовою ори-гіналу): «6 марта с.г. в селе Сваричив Рожнятовского района был убит руководитель СБ краевого провода ОУН «Денис». В убитого «Дениса» в личном бумажнике была найдена бумажка размером 10 кв. см, на которой грубо от руки нанесена местность со знаком «крестик» и точка, а также с указанием чисел 8 и 18. Указанный документ был сопоставлен с картой местности. На карте было действительно найдено место ныне не существующего поселка Рыжарня и ручья Петрас. На основании того было разработано оперативно-чекистское мероприятие по поискам означенного на карте места. Эта операция была поручена Перегинскому райотделу МГБ. Поиски продолжались до 14 апреля 1949 года.
В 13 часов 14 апреля группа бойцов в количестве 11 человек и тремя офицерами под руководством заместителя начальника Перегинского МГБ ст. лейтенанта Сенькина, тихо продвигаясь по лесу, услышала шум работающей пилы, а когда подползли ближе, то заметили строение типа землянки с окнами. Сразу же она была окружена отрядом. Бандиты, сидевшие в ней, оказали вооруженное сопротивление. В результате завязавшегося боя все шесть бандитов были убиты. В их числе оказались: руководитель краевого провода ОУН «Запад-Карпаты» Сидор Василий, уроженец Сокальского района Львовской области, по кличке Шелест, он же Кондрат, Кровс и Зоб; жена Шелеста Сушко София Васильевна, 1920 г.р. по кличке Наталка, она же Тырса.
Кроме того убито четыре бандита, два с личной охраны Шелеста и два трупа неопознаны.
Секретарь Станиславского обкома КП(б)У М.Слонь»
На місці табору – кам’яний хрест
Як засвідчили очевидці, колишні їздовий та лісоруб Перегінського ліспромгоспу Я.Сорохман і В.Коцулим, на Різарнянську лісодільницю прийшли солдати з опергрупи старшого лейтенанта Сенькіна і наказали дати їм трьох коней, якими невдовзі притягнули шість понівечених трупів, завантажили на платформу і вузькоколійкою відправили у Перегінське. Там їх і поховали на території поблизу місцевого НКВСу.
Отож, на схилі гори Яйко в урочищі Яла поблизу Різарні було ліквідовано тимчасовий табір (окрім штабу, там знаходився склад зі зброєю та провізією, а також дві цегляні печі для випічки хліба, який постачали всім навколишнім сотням і боївкам УПА).
Довгий час не вдавалося встановити точне місцезнаходження тимчасового табору, який після ліквідації Шелеста і його бойових побратимів чекісти підірвати і стерли з лиця землі. За пошуки взявся голова районного Братства вояків УПА Богдан Соломчак. Врешті-решт він таки виявив, де розміщувалися землянка і печі (знайшов цеглу, а також батареї до рації). На тому місці в урочистій обстановці встановили і освятили скромний кам’яний хрест. Останки ж Василя Сидора-Шелеста, його дружини і чотирьох повстанців перепоховали у братську могилу на перегінському цвинтарі. Тоді односельчанин відважного полковника Богдан Дещиця привіз із собою і розсіяв пригорщу землі, взятої з могили борцям за волю України у селі Спасові, що на Сокальщині Львівської області. Аби земляку-герою вона була легким пухом. Пухом і пером невмирущої пам’яті та всенародної шани.
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область
| Comments: |
