Рівненський атлет встановлює світові рекорди
Щоб бути у відмінній формі, Руслан ПАЛАМАРЧУК тягає тонни металу
Спортивна сім’я
Захоплення спортом виникло у Руслана не спонтанно. Він виховувався у сім’ї з хорошими спортивними традиціями. Тато в молодості грав у мотобол (футбол на мотоциклах), за Союзу з командою навіть посів третє місце! Дядько був тренером з мотоболу у Володимирці на Рівненщині, а потім головним тренером у білорусів. Та й рідні брати Руслана теж досягли успіхів у різних видах спорту. Найстарший, Анатолій, захоплюється легкою атлетикою, середульший, Юрій – ігровими видами, зокрема футболом та баскетболом (був капітаном збірної села). А Русланові судилося торувати свій шлях до вершин у гирьовому спорті.
– Гирями я зайнявся у 1993 році, – пригадує, як усе починалося, Руслан Паламарчук. – Але тренера тоді не було, не мав у кого повчитися. Поїдеш на змагання у ра-йон (в Рокитному була хороша школа гирьового спорту) – дивишся, як спортсмени роблять “поштовх”, “ривок”. От і вся наука. А коли вже навчався в інституті у Рівному, мене попросили на змаганнях виступити з гирями за свій гуртожиток, потім записали у збірну вузу... Тоді не думав про якісь рекорди, серйозну спортивну кар’єру. На той час не мав ні кандидата, ні майстра спорту, хоч штовхав дві гирі по 24 кілограми 162 рази і міг претендувати на це.
Все змінилося після знайомства з Михайлом Корінцем, керівником фізичного виховання Рівненського базового медичного коледжу. Сюди Руслан прийшов на роботу, а Михайло Григорович помітив перспективного юнака й запропонував йому поїхати спробувати себе на всеукраїнських змаганнях. Так Паламарчук потрапив на спартакіаду трудящих в Київ.
– О, там було у кого вчитися – між собою змагалися чемпіони світу! – розповідає рівненський атлет. – Саме на цій спартакіаді я познайомився зі своїм майбутнім тренером Давидом Васильовичем Кльоновим, чотириразовим чемпіоном світу серед ветеранів. Йому 62 роки, а з гирями таке робить! Ось, гирю-“сороківку” сидячи годинами жме...
Напружені тренування, нові результати. Та Русланові досягнень у тради-ційних вправах з гирьового спорту було замало. Він почув про рекорд майстра спорту міжнародного класу Юрія Щербини, який на вершині Говерли жонглював 16-кілограмовою гирею (закинув її 60 разів), і вирішив сам опанувати таку вправу. Невдовзі Паламарчук успішно почав закидати не лише “шістнадцятку”, а й “двадцятьчетвірку”!
Гирі виготовляє сам
Цьогоріч влітку Руслан Паламарчук потрапив до Книги рекордів України як автор унікального досягнення з силового жонглювання 24-кілограмовою гирею. За 8 хвилин 18 секунд вага піддалася 64 рази! Феноменальний результат у світі гирьового спорту. А нещодавно Руслан перевершив сам себе на міжнародних змаганнях у Мінську. На турнірі зі встановлення вищих світових рекордів з гирьового спорту у нетрадиційних вправах йому знову рівних не було. На цей раз Паламарчук шість хвилин жонглював 32-кілограмовою гирею! Закинув її 45 разів.
– Коли я робив цю вправу, білоруси були в шоці, – усміхається рекордсмен. – Мене відразу запросили на шоу до Дня незалежності Білорусі, який святкуватимуть 3 липня. Планую там виступити уже із “сороківкою”.
Руслан показує, як правильно жонглювати гирями. Він бере вагу у праву руку, потім перекидає її у ліву, тоді знову у праву й фіксує на спині, у міжлопатковій впадині. Як тут важливо не схибити! Від чіткості рухів залежить не стільки успіх, скільки здоров’я спортсмена.
– Гирі спеціальні замовляєте для своєї вправи? – цікавлюся у атлета.
– Та ні, купую “пузаті” “двадцятьчетвірки”, а тоді сам з них виготовляю гирі потрібної ваги, – зізнається спортсмен. – “Пузата” порожня всередині. Вибиваю металеві корки, засипаю в порожнину шрот... Так можна зробити гирю будь-якої ваги.
– За тренування тягаєте тонни металу?
– Можливо... (усміхається). Колись вів щоденник – записував, вираховував, скільки ваги піднімаю за тренування, на змаганнях. Потім закинув цю справу. Зараз займаюся інтуїтивно, без графіка.
– Яким буде новий рекорд Руслана Паламарчука?
– Найперше – силове жонглювання 40-кілограмовою гирею. Головне ж – бажання. Хто хоче, завжди досягне своєї мети. Потрібно трудитися, і перемога обов’язково буде. Можливо, ще на шпагаті підніматиму мізинцем гирю вагою 40 кілограмів, цього теж ще ніхто не робив...
Наталія КРАВЧУК,
м. Рівне
Фото автора
| Comments: |
