Пожаліла і пригріла стриптизерку
Підпис відсутній
Найкращі роки багатіїв – у гуртожитку на матраці
– Ми з Ксю рідко коли гралися чи взагалі говорили про що-небудь з татом. Нами займалася тільки мама. Вона часто любила розповідати про те, як вони з татом зустрілися. Мені так цікаво було слухати про те інше, бідне життя батьків.
А познайомилися вони в піонерському таборі, де підробляли: мама піонервожатою, а батько кухарем в столовій. Він же має спеціальну освіту. Коли одружилися, то навіть бідували. Але все одно мама згадувала той час як найкращий у її житті. Вони тоді жили у гуртожитку, спали на матрацах і хапалися за будь-який підзаро-біток. Ким тільки не працювали: мама кондуктором у трамваї і продавцем на ринку, а тато вдень був офіціантом, вночі ж таксував. І таки добилися батьки свого, стали на ноги. Мама відкрила нічний клуб, а тато має багато компаній, хоча я про всі не маю права розповідати – заборонено. Скажу тільки про будівельну фірму, горілчану фабрику і кілька розважальних клубів – ми просто з Ксю там були.
У нас є тільки одна бабуся, по маминій лінії. Татова ж мама померла, коли йому було десять років, а діда через чотири роки побили до смерті злодії. Тобто наш папік виховувався у дитбудинку.
Ми вже ходили у школу, коли батьки почали сваритися. Постійно, ледь не щодня, до пізньої ночі. Мама нам пояснювала, що усе це через бізнес. Ну, що вони обоє керівники і звикли командувати. І навіть вдома жоден з них не хоче підкорюватися іншому.
Я і Ксюша не дуже переймалися цим. Навіть коли тато зібрав речі і так грюкнув дверима за собою, що обсипалася штукатурка.
– Ну і що? – перешіптувалися тоді із сестрою. – А він нам треба? І чого мама так плаче за ним?
Де папік жив після того, як пішов, ми не знали. До себе він не кликав, хоча справно приходив до нас і дарував подарунки. Через рік батьки розлучилися. Якось на вихідні він таки забрав нас до себе, щоб познайомити з його подружкою. А ми ж і не здогадувалися – мама з татом розлучилися через 18-річну стриптизерку.
Маминим нічним клубом керує... суперниця
– Коли померла мама, нам із сестрою було по дев’ять років.
У той день я і Ксю залишилися ночувати у бабусі. Ми вже спали, коли пролунав той дзвінок. Бабуся взяла трубку і майже одразу заплакала: маму збила машина, і вона в реанімації. Тієї ж ночі ми всі разом пішли в церкву і почали молитися, але саме там лікарі по телефону сказали, що мама померла, не опритомнівши.
Я досі думаю, як так могло статися? Адже вона мала свою машину і дуже рідко кудись ходила пішки. А тоді, та ще й увечері, надумала прогулятися. І...
Похорони, поминки, понурий батько. Виявляється, мама мала заповіт, за яким усю нерухомість, у тому числі той величезний нічний клуб, вона залишила батькові. Ми переїхали до бабусі і закінчили там чотири класи місцевої школи. А вже п’ятий починали у новій елітній школі, бо нас забрав батько.
Триповерховий будинок, у якому жив папік зі своєю Мариною, такий великий, що ми місяць у ньому блудили. Нас одразу зарахували в школу, де в класах всього по 15 учнів. Навчання платне – тисяча доларів за три місяці і стільки всіляких гуртків, що я не маю жодної вільної хвилини. Ходжу в театралку, на танці, художню школу, два роки займалася синхронним плаванням. Але басейн покинула – тренер такий злючий був, жах!
А Маринка, значить, стала нам мачухою. Вона дуже гарна й фігурова, кучерява блондинка. Казка про Попелюшку – саме про неї. Правда, моя сестра каже по-іншому: “Із грязі – та в князі”, але це тому, що вони одна одну не люблять і тільки й чекають, як кому яку капость зробити. А ми з мачухою нічого так, вже порозумілися. Вона приїхала з такої глухомані, що її село можна тільки на детальній карті району надибати. Хоча вона талановита, від природи пластична і дуже гарно танцює. Вона сама прийшла в клуб і почала проситися хоч на якусь роботу. Мама її пожаліла, подивилася, дала їй хореографа, і той навчив Маринку стриптиз танцювати.
Мачуха мені розповідала, що мала в клубі шалений успіх. Вона так і сказала: “У мужиків аж слина котилася, коли на мене дивилися...” От колись у коло тих дядьків і наш папік потрапив. Він її швидко “відірвав” від того стриптизерського «шеста», вдягнув і приголубив. І одразу після маминої смерті папік поставив її директором цього нічного клубу і подарував прикольний червоний кабріолет. Маринка ним так тішиться, навіть фотографа покликала, який зробив купу знімків, де вона на кабріолеті лежить, сидить, стоїть і їде.
Папік її дуже любить. Що б вона не сказала, то правда. Решта – брешуть. Особисто для мене Маринка непогана, наприклад, з нею прикольно по магазинах ходити, про хлопців балакати. Але якщо тільки щось не по її – ховайся. Одразу біжить до батька і кричить, що ми не їли його суп. А це для нього найстрашніший злочин, адже він кухар за професією і часом відпускає кухарку, щоб самому стати біля плити. От папік і ображається, садить нас під домашній арешт і замість домогосподарки Наташі починає перевіряти уроки. А тоді ллються потоки сліз...
Юлія САВІНА
Нам пишуть
Спогади і пояснення запізнилися на кілька літ
Газету вашу перечитую в той день, коли отримую. От і надумала згадати свою молодість, далекі 60-ті роки, щоб подібних помилок не робили молоді.
Я проходила практику в одному із сіл Гощанського району, де познайомилася зі скромним хлопцем. Я б не сказала, що між нами була велика любов, швидше за все дружба. І фото підписував – «Подрузі». Прийшла пора йому йти в армію, а я закінчувала навчання. Спочатку працювала на Волині, потім поїхала додому. Три роки ми листувалися (він служив у Литві), і під кінець служби запитав дозволу, щоб заїхати до мене. А я навіть не дала відповіді, не знаю, чому проявила боягузтво. Головне, що не сказала батькам і нікого не мала тоді. Забракло Соломонової мудрості.
Чомусь через багато років мені стало його жаль. Можливо, ми не зійшлися б, нехай би він мене перший покинув, а то йому, як грім з неба. Нагадали про нього, мабуть, телепередачі «Ключовий момент» та «Чекай мене». Мої спогади спізнилися на декілька років. Я вирішила написати у сільраду, і лише на другий запит мені дали відповідь. На жаль, кілька років тому він помер, і я не встигла сказати йому причину, чому не відбулась наша зустріч. Не знаю, що подумала його дружина та діти, чому я зацікавилась чоловіком і батьком. У нього була своя сім’я, а в мене – своя. Навіть якби я не мала чоловіка, то все одно розвідницею ніколи б не була – таких я засуджую. З повагою Марія,
Володимирецький район,
Рівненська область
| Comments: |
