Відірвало півголови, руку, переламало хребта і всі ребра
{mosimage}Цей трагічний випадок трапився на початку минулого літа. Юрій Ковбасюк, учитель фізики Прилісненської загальноосвітньої школи, зібрався зі своїм швагром косити сіно – мали спільну ділянку. Домовилися, що наступного дня о четвертій ранку швагро заїде по нього підводою. Але той приїхав на годину пізніше. Причина спізнення виявилася банальною – швагро проспав – і фатальною.
– Мабуть, воно йшло до того, – скрушно зітхає Юрій, згадуючи той жахливий у його житті день. – Отже, було нас на возі троє: швагро правив конем, я сидів поруч на лавці праворуч від нього, а позаду, ще на одній лавці, сидів зять швагро Олег. Їхали краєм шосейки (дорога з Маневич на Любешів) через село Прилісне. Нас обігнало кілька автомашин. Доїжджали вже на околицю села, як Олег випадково озирнувся і помітив, що прямо на підводу мчить мікроавтобус “Мерседес”. Усе сталося так швидко, що він не встиг навіть якось зреагувати на це. Я ж лише пам’ятаю звук сильного удару та тріск, а далі знепритомнів, але не надовго, може, на півхвилини, не більше. Отямився лежачим на узбіччі, поруч – шматок лавки, на якій сидів, а далі Олег лежав. Де віз, де кінь, де швагро – не зміг второпати…
Коли автомобіль зіткнувся з підводою, вона розлетілася на друзки, залишилися тільки залізні деталі, покручені від удару, та колеса, які, підім’явши, разом з конем він просунув ще метрів зо двадцять, аж доки не вдарився у товстенну вільху, що росла на краю узбіччя. Увесь цей інерційний шлях був устелений дерев’яними уламками, одним з яких Юрію глибоко розпанахало ліве стегно. Не мав тяжких ушкоджень і Олег: його першим викинуло з воза. А от шваґро залишився у тій м’ясорубці…
– Ми з Олегом підійшли до буса. Біля нього, харчачи, лежав кінь, покручений каркас воза, а під самими колесами – швагро. Я нахилився, а в нього півголови нема… “Це ж і я мав тут лежати!” – подумав, відчуваючи, як холоне спина. Але в цей час із кабіни виліз водій і став кликати, щоб ми допомогли витягнути напарника, якому притиснуло ногу. “Яку ногу?! – із серцем кажу йому. – Поглянь, що ти наробив!” Він як глянув під машину, то й за голову схопився.
Тим часом до місця аварії почали сходитися люди, приїхала міліція, пожежники. Швидка допомога прибула останньою – хвилин через сорок після виклику. Як іронічно зауважив Юрій, найбільше здивувало те, що першими прибули туди “стерв’ятники” (так у народі називають заготівельників худоби). Дорізали коня й забрали на м’ясо.
В Олега медики виявили тріщину в ключиці, з напарниковою ногою було все гаразд, Юрію довелося пробути в лікарні з місяць. А от швагрові… Крім того, що розтрощило голову, переламало хребта, всі ребра та ще й руку відірвало…
– Хто ж винен у тому зіткненні?
– Безперечно, водій, котрий заснув під час руху. Це мешканець с. Седлище Любешівського району, підприємець. Він того ранку повертався із Закарпаття, завантажений овочами. Він міг отримати за це до п’яти років позбавлення волі, але ми, потерпілі та родичі загиблого, його пошкодували й попросили суд не карати так суворо. Залишився на волі, але все одно незадоволений, бо коли прощався з нами, навіть спасибі не сказав, тільки дверцями гримнув, сідаючи в машину. Мабуть, через те, що довелося заплатити компенсацію за моральні та матеріальні збитки.
Микола ШМИГІН,
Волинська область
| Comments: |
