Мати-героїня не проміняла рідне село на Каліфорнію
Світлана ДЕРЛЮК
«В Америці багато розкошів»
Останнє слово було за господинею дому і матір’ю тепер уже десяти дітей Світланою Петрівною. І вона вирішила залишитись. Чому? “Шкода стало Україну покидати, – так відповідає на це запитання. – Та й батьки чоловікові були проти, а без їхнього благословення робити важливі вчинки негарно”.
І все ж таки Світлана Петрівна в Америці побувала – цілий місяць. Як гість: брат відкрив на п’ять років візу. Чого тільки не бачила у тій Каліфорнії: і диковинки заокеанського побуту, і статки заможних родичів та інших емігрантів з України, та все одно не шкодувала про своє рішення. “Моїм дітям буде ліпше на батьківщині зростати, – пояснює одну з причин. – В Америці для них надто багато розкошів, а це погано впливає на виховання”. Звичайно, багатодітним сім’ям у США набагато легше вижити. У її сестри восьмеро дітей. Проте мають власний котедж, кілька автомобілів, а живуть практично на зарплату чоловіка, який працює на будові звичайним робітником.
Багатодітність – родинна традиція Дерлюків: у Світланиної бабусі було семеро, у мами – вже восьмеро, в братової дружини – дев’ятеро, сама Світлана наважилась на десять. Її донька Аліна, восьмикласниця, котра проводила мене зі школи до свого дому, зізналась, що й вона, і всі братики та сестрички хочуть ще близнят. Коли я про це розповів Світлані, засміялася:
– Та вони і мені про це кажуть!
– Отже, десять не крапка?
– Як Бог дасть…
Що ж, матері-героїні ще лише сорок три, чоловік її, Сергій Петрович, на півроку старший, тож мрія Дерлюків-молодших не така вже й ілюзорна.
Майбутня ж багатодітна сім’я зародилась у селі Тоболи Камінь-Каширського району – в тамтешньому будинку молитви Церкви християн віри євангельської, де на зібранні познайомились Світлана із Сергієм. Через цю нетрадиційну для Старих Червищ (села, в якому народилася моя співрозмовниця) віру зазнала вона в дитинстві чимало прикрощів. За потурання педагогів однокласники насміхалися з неї і били, навіть і на очах у вчительки, котра не обороняла… Світлана влаштувалася робітницею в Маневицький консервний цех, але попрацювала лише рік – як пішла в декретну відпустку, то й досі у ній перебуває.
Тоді ж, після зустрічі в Тоболах, її роман із Сергієм тривав недовго: на третьому побаченні парубок запропонував одружитися. Вона попросила чотири дні на роздуми і, ясна річ, у визначений термін дала згоду.
Чи дочекаються Дерлюки безкоштовного автомобіля?
У них п’ятеро хлопчиків і п’ятеро дівчаток, найстаршій доньці – дев’ятнадцять, а найменшому синочку нещодавно виповнилося два роки. Шестеро з них – школярі, троє – дошкільнята. Отож, нудьгувати Світлані ніколи. На ній і старших дітях усі хатні клопоти, плюс город і догляд за худобою (троє корів і кінь). Мають у господарстві і власного трактора (на паї з колгоспу отримали), але він старий, тож голові сімейства, до речі, професійному механізатору (і нині працює трактористом на лісорозробках у приватника), доводиться тратити чимало вільного часу на ремонт, аби залізний кінь приносив якусь користь.
– Отримую від держави соціальну допомогу. Півроку матиму щомісяця по півтори тисячі. Раніше отримувала 600-700. На розмір соціальної допомоги впливає наявність землі у господарстві: чим більше її, тим менша сума. У нас шість гектарів на паперах значиться, але толку з них мало. Ну, та якось буде, аби здоров’я…
Нещодавно Світлану Дерлюк та інших матерів-героїнь Маневиччини запросили в районне управління праці та соціального захисту й запропонували написати заяви на безкоштовне придбання житла чи автомобіля – ніби є така пільга для сімей, у яких десять або більше дітей. Написала. Сказали чекати. Цікаво, скільки, якщо, наприклад, навіть почесного звання “Мати-героїня” Світлані довелося довго дожидатися? Усі папери підготували й надіслали в столицю ще торік влітку, а відповідний указ Президента підписано лише 10 вересня. До речі, автору цього матеріалу випала честь першим привітати її з офіційним визнанням материнського подвигу: якраз перед моїм приходом з Києва зателефонував Світланин дядько й повідомив про президентський указ. А ще, виявляється, Світлана Дерлюк – перша мати-героїня в Куклах за часів незалежності, так що це подія не тільки родинного масштабу, а й усього села. З почином!
Микола Шмигін,
Волинська область
| Comments: |
