76 діб у камері смертників
Колишній станичний ОУН-УПА Василь КИДИК
З п’яти тисяч в’язнів вижило 78
Потім була далека й виснажлива дорога до Сибіру під посиленою охороною. Вдома залишилася молода дружина Ольга, з якою прожили разом лише кілька місяців. Коли Василя перевозили пароплавом до першого табору на один з островів поблизу Магадана, на палубі разом з ним перебувало понад п’ять тисяч в’язнів. З етапу вижило лише 78 осіб... За десятиліття ув’язнення Василь Кидик побував і на Колимі, і в Комі, і в Мордовії, і в Тайшеті. Не раз його відправляли до карцеру, з якого більшість каторжан не поверталися. Але він вижив! Нині вважає, що саме завдяки сибірській каторзі йому пощастило зустрітися і познайомитися із багатьма справді великими людьми.
– Перевезли нас із Тайшета у Мордовію, – згадує Василь Дмитрович, – там стало трохи легше. Сьомий табір був величезний, в’язнів дуже багато. Я влаштувався у механічний цех на роботу токарем. У бараці жив поруч із Левком Лук’яненком. Ми заприятелювали. Правда, згодом мені наказали перейти у десятий табір. Відразу видали смугасту форму й оголосили про особливо суворий режим. Там перебували ті, кого попередньо засудили до розстрілу, або з двома судимостями. Годували так, аби не вмерли. Лягаєш спати, а заснути не можеш: їсти страшенно хочеться...
Виявилося, що в цьому ж таборі тоді перебував і митрополит УГКЦ Йосип Сліпий. Його заарештували 11 квітня 1945 року. На той час Сліпий отримав уже четвертий додатковий термін. Коли випадала вільна хвилина, він відправляв у бараці службу Божу. До нього горнулися в’язні, дослухалися до кожного слова владики. Добродія Кидика, як сам зізнається, все життя вели мудрі слова митрополита: “Хто терпить, той буде врятований”.
Потайки виточував церковну чашу
Якось Василеві, який і в тому таборі працював токарем, принесли кусень бронзи і попросили виточити церковну чашу для митрополита. Зрозуміло, все потрібно було зробити потайки від наглядачів і “стукачів”. Того дня виконати замовлення не було змоги. Після зміни Кидик хотів зустрітися з Йосипом Сліпим і уточнити деякі деталі виробу. Як на те, виявилося, що перед тим владику відправили літаком у Москву: внаслідок численних заходів протесту та впливу відомих осіб з усього світу і клопотання папи Йоанна ХХІІІ 71-річного митрополита після 18 років каторжанських таборів було випущено на волю. Дев’ятого лютого 1963 року він прибув до Ватикану.
Аж на початку 70-х років Василь Дмитрович повернувся додому з дружиною Любою та донькою Світланою (перша дружина Ольга була виселена в Бурятію відразу ж після арешту чоловіка і залишилася назавжди в Забайкаллі, де вдруге вийшла заміж).
Нині – на заслуженому відпочинку. Живе самотою, бо дружина померла, а донька після одруження мешкає у сусідньому селі. Роки неволі обернулися хворобами. Значно погіршився зір, навіть після операції зовсім не бачить на ліве око, а на праве – тільки наполовину. Не покидає громадської діяльності, веде активну пропагандистську роботу як член районного товариства репресованих і політв’язнів. Вчить молоде покоління бути справжніми патріотами, любити рідну неньку-Україну.
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область
Фото автора
| Comments: |
