«Голосували за Юлю – хай вам гроші на газ дасть»
На жвавій міжнародній трасі Луцьк-Ковель є невеличке село Трилісці Рожищенського району. Є кілька версій самої назви: від трьох лисиць до трьох лісів. У селі чотири невеличкі вулиці – всього 82 хати. Вантажні та пасажирські автомобілі пролітають мимо і ніколи тут не зупиняються. Адже в Трилісцях немає навіть більш-менш пристойного магазину, продукти продають в колишній кінобудці, а сільська “кооператива” вже багато років стоїть зачинена. Живе тут півтори сотні людей, значна частина мешканців уже перебралася на вічний спочинок на сільське кладовище. Чому так сталося, що село, яке знаходиться на трасі та біля залізниці, поступово вмирає? Чому частина жителів втратила надію та інтерес до життя? А деякі чоловіки (та й жінки) просто спилися?
Але село, хоч і невеличке, хоче жити не гірше від інших. Жителі, аби провести газ, вже третій рік оббивають чиновницькі пороги. Проте безрезультатно. Жителі Трилісців звернулися з колективним листом у редакцію нашої газети як в останню інстанцію: “У нашому маленькому селі більше половини жителів – пенсіонери, є багатодітні сім’ї. Ми вирішили покращити своє життя і провести газ, для цього створили кооператив. За свої кошти побудували вуличний газопровід. Ось уже три роки не можемо дочекатися голубого вогника у наших будинках. Оббиваємо пороги державних мужів, щоб допомогли виділити кошти на підвідний газопровід. Але на наші звернення не реагують ні обласна, ні районна адміністрації, відсилаючи нас одна до одної. А тим часом розпочався опалювальний сезон. По радіо повідомили, що Волинь на сто відсотків готова до зими, а ми знову приречені мерзнути”.
У хаті Надії Мороз зійшлися люди, щоб розказати про свої “ходіння по муках” в пошуках справедливості. Голова кооперативу Наталія Айвазян розповіла історію їхніх тривалих митарств:
– Ми виготовили документацію, замовили проект і влітку 2005 року до села з Переспи провели підвідний газопровід. За кошторисом вартість робіт 196 тисяч гривень. Районна рада виділила 16 тисяч у вересні цього року. В Рожищі в адміністрації нас відправляють у Луцьк в обласну адміністрацію. Їдемо туди, а там кажуть, що наше питання треба вирішувати в районі. Так і ходимо з кабінету в кабінет. Напередодні парламентських виборів ми були у народного депутата Євгена Кирильчука. Він нас запевнив, мовляв, тільки виграємо вибори – буде вам газ. Голова обласної ради Анатолій Грицюк, вислухавши нас, пообіцяв виділити 70 тисяч гривень, щоб хоч частково погасити борг за підвідний газопровід. Але вже пройшли вибори (до речі, у селі 57 відсотків виборців проголосували за БЮТ), а коштів ніхто не виділив. У Рожищі нам так і сказали: “Село проголосувало за Тимошенко, то їдьте до Юлії, нехай вона вам гроші дасть”. Четвертого жовтня ми знову поїхали до голови обласної ради Анатолія Грицюка. Він наше звернення відправив у районну адміністрацію. Ми вже й не знаємо, до кого звертатися. Адже цього року нам обіцяли пуск газу то на День матері, то на Трійцю, то на День незалежності. Вже скоро Новий рік, а результату ніякого. З 2005 року, ми сидимо фактично на газовій трубі, до 50 будинків поставлено стояки. Люди здали по 2200 гривень.
Коли цей матеріал було підготовлено до друку, ми зв’язалися по телефону з головою кооперативу Наталією Айвазян, яка повідомила, що підвідний газопровід із села Переспа до села Трилісці вже прийнятий газовою службою і повністю готовий до експлуатації. Але держава досі не розрахувалася за нього з виконавцем робіт. Отже, газу не буде?
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото автора
Comments: |