Браконьєр проламав череп єгерю
Однієї погожої осінньої днини група охоронців на чолі зі старшим єгерем Любешівського державного лісомисливського господарства вирушила в рейд угіддями Залізницького лісництва. В ту пору полювання було заборонене, тож рейдовики мали на меті перевірити, чи не порушують заборони мешканці довколишніх сіл. Наприкінці дня неподалік села Лобна вони почули здалеку людські голоси, а згодом помітили і тих, кому вони належали: трьох чоловіків з рушницями.
Єгерів було четверо, отже, справитися з трьома браконьєрами (а що то були саме порушники мисливських правил, ніхто не сумнівався, бо хто ще міг ходити з рушницями по лісу під час заборони полювання?) сили нібито вистачало.
– Стійте! Єгерська служба! – закричав старший групи, коли невідомі, прискорили ходу, помітивши природоохоронців. Окрик наче підхльоснув їх – кинулись бігти. Єгері – навздогін. Микола виявився найпрудкішим і швидко настиг заднього втікача. Схопив його за плече, намагаючись зупинити і забрати рушницю. Коли браконьєр повернувся обличчям, впізнав у ньому мешканця Лобни Володимира Швирида (Микола жив у Залізниці, сільській раді якої підпорядкована Лобна, тож багатьох мешканців цього села добре знав). Чоловік, проте, рушниці віддавати не збирався, тож між ними почалася шарпанина. Бачачи, що з чіпких рук єгеря не вирватися, браконьєр став кликати на допомогу. Спільник, котрий був до них найближче і якого Микола також упізнав, закричав:
– Мочи його!
Очевидно, під’юджений такою рішучістю свого приятеля, браконьєр замахнувся й огрів єгеря прикладом по голові. Микола упав на землю, а втікачі зникли. До місця сутички підбігли колеги єгеря. Їхній товариш лежав непритомний, з голови у нього текла кров. На щастя, він швидко опритомнів, але почувався дуже кепсько, тож його доправили в лікарню. Наслідком сутички з браконьєром для Миколи став відкритий перелом черепа.
На перший погляд, «браконьєрська справа» для правоохоронних органів не виглядала складною: потерпілий та інші учасники рейду впізнали принаймні двох зловмисників (особу третього з’ясувати, на жаль, так і не вдалося – спільники не видали). Проти одного з них, Володимира Швирида, який травмував єгеря під час виконання службових обов’язків, відкрили кримінальну справу, провели слідство й віддали до суду. Але її повернули на дослідування: не було представлено головний доказ, тобто рушницю, якою було вчинено злочин. Підозрюваному це було на руку: мисливцем він не був, а отже, зброї, зареєстрованої на своє ім’я, не мав. Мало того, знайшов кілька свідків, які стверджували, що в час сутички у лісі бачили його зовсім в іншому місці. Та ще й адвоката найняв непоганого, який от-от мав свого підопічного виправдати.
Отже, стали шукати рушницю. Зрозуміло, вдома у підозрюваного мисливської зброї не виявили. Не маючи своєї, він, очевидно, позичав її тоді в когось зі своїх друзів. Зробили обшук у домівках кількох з них і таки знайшли. Рушниця лежала під диваном у хаті Василя Ш., котрий мешкав неподалік підозрюваного. Єгер упізнав її, крім того, експертиза виявила на прикладі пляму крові, за структурою, подібною до крові потерпілого…
Згідно з вироком Любешівського районного суду браконьєр отримав два роки і шість місяців обмеження волі.
Ігор СЛАВИЧ,
Волинська область
| Comments: |
