За смерть двох людей – три роки іспитового строку
Уночі 22 жовтня минулого року троє хлопців, мешканців села Воля-Любешівська Любешівського району, поверталися додому із сусіднього села з дискотеки. Йшли узбіччям шосейної дороги Луцьк-Маневичі-Дольськ, рухаючись за напрямком транспорту. Наймолодший серед них, п’ятнадцятирічний Микола, вів у руках велосипед. Минувши село Нові Березичі, Микола посадив на раму Віктора, й вони поїхали вперед, а третій їхній товариш, Василь, трохи відстав. Почувши позаду гуркіт автомобіля, хлопець обернувся й побачив, що той мчить на нього…
Василь зійшов ще далі на узбіччя, але зауважив, що й автомобіль також зносить праворуч. Хотів зійти ще правіше, та не встиг: хлопця вдарило у ліву ногу бампером і скинуло в кювет. Упавши, він почув звук ще одного удару, тому швидко підвівся і поспішив до автомобіля, який зупинився метрів за сімдесят попереду, маючи намір записати його номери, бо здогадувався, що з хлопцями трапилася біда. З автомобіля вийшов водій, він був дуже схвильований. Присвічуючи ліхтариком, разом стали шукати велосипедистів. Першим помітили Віктора – він лежав у кюветі із залитим кров’ю обличчям. Сподіваючись на порятунок товариша, Василь став робити йому штучне дихання, та марно – дев’ятнадцятирічний юнак був уже мертвий. Потім знайшли велосипеда з потрощеним заднім колесом, а неподалік – мертвого Миколу…
Зрозумівши, у яку жахливу халепу втрапив, водій, а ним був двадцятичотирирічний голова сільськогосподарського приватного підприємства “Дружба”, що в селі Зарудчі, Віктор Шоломіцький, з мобільного зателефонував у міліцію й залишився чекати її приїзду. Василь же зі звісткою про трагедію пішов у село…
Слідство і судовий процес тривали понад вісім місяців. Кримінальна справа була порушена першого листопада, але через двадцять сім днів досудове слідство призупинили. Річ у тім, що через кілька днів після ДТП Шоло-міцький опинився в обласній психіатричній лікарні з діагнозом “гостра реакція на стрес”. Звісно, хворого підозрюваного допитувати ніхто не має права, тож чекали закінчення курсу лікування та висновків судово-психологічної експертизи.
“Осудний”, – таким був висновок лікарів. Отож у лютому нинішнього року слідство поновили й встановили особу-винуватця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок грубого порушення водієм легкового автомобіля марки ВАЗ-2110 (цей транспортний засіб належить СГПП “Дружба”) Правил дорожнього руху України. Проти Віктора Шоломіцького було порушено кримінальну справу та притягнено до відповідальності за злочин, передбачений частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України.
Утім, звинувачений і сам допомагав слідству, не заперечуючи своєї вини у скоєному. Чому ж він вчинив наїзд і чи була можливість якось уникнути аварії? З його слів випливає, що тієї фатальної ночі події розгорталися так. Пізнього вечора Шоломіцький відчув себе зле (мав проблеми з тиском), тому зайшов у Любешові до бару і випив з кавою 50 грамів коньяку. Потім зустрів свою колишню однокласницю, й вона попросила завезти її додому – в Седлище. Дорогу до села подолав без пригод, а назад повертатися не поспішав – відвідав сільську дискотеку. Після її закінчення поїхав додому. За Новими Березичами, метрів за 15-20 попереду, помітив велосипедиста. Обігнати його не зміг, бо назустріч рухався інший автомобіль, а гальмувати не став, боячись перевернутися. Після зіткнення посипалося вітрове скло, машину знесло в кювет, і вона зупинилася. Того, що збив ще й пішохода, він не помітив. “У той момент з руки випала сигарета, і я її піднімав”, – так пояснив це на суді.
Вражає у цій справі і те, що у п’ятирічному віці винуватець аварії і сам був жертвою наїзду автомобіля – отримав перелом і травму голови. Кажуть, батьки Віктора тому водієві, що збив його, простили. Через майже два десятки років чоловік сам опинився на його місці. На жаль, наслідки набагато трагічніші…
Батьки загиблих юнаків до винуватця в їхній смерті поставилися ліберально. Спочатку вони покладалися на рішення суду за умови, що підсудний заплатить їм як компенсацію за матеріальні та моральні збитки по 50 тисяч гривень. Сам же Шоломіцький, щиро покаявшись у скоєному, просив суд не карати його суворо: мовляв, якщо залишиться на волі, то буде матеріально допомагати потерпілим. Очевидно, ця обіцянка пом’якшила серця останніх, бо коли Любешівський ра-йонний суд 22 травня оголосив вирок – чотири роки ув’язнення та трирічне позбавлення прав керувати автотранспортом (за злочин, скоєний у стані алкогольного сп’яніння та з тяжкими наслідками), вони подали до апеляційного суду протест. “Синів не повернути, – зазначено у їхній апеляції, – засуджений – ще молода людина, частину моральних збитків він компенсував, дав розписку відшкодувати ще, а позбавлення волі зробити це йому завадить”. Апеляційний суд пішов їм (і, звичайно, підсудному) назустріч і звільнив Шоломіцького від ув’язнення, призначивши натомість три роки іспитового строку.
Тарас Іванишин,
Волинська область
| Comments: |
