Хлопець, котрий мав померти, встановив чотирнадцять рекордів
Юрій НАЗАРЕНКО
На термометрi за 30. У флязi закiнчується вода. Позаду – шість кiлометрiв. До ворiт хати ще метрiв 600. Це не вiйна, а просто життя. Таке, як воно є. Для звичайної людини цi пiвкiлометра – забавка. Та для Юрiя Назаренка з містечка Ніжин Чернігівської області подолання не лише одного кiлометра, а й метра – подвиг. Тим паче, без запасу води. Юрiй прикований до iнвалiдного вiзка. У нього не працюють пальцi рук. Кожне натискання на важелі iнвалiдного візка для нього – зусилля. Виснажене боротьбою за життя тiло не видiляє поту. Без води йому важко витримати i кілька хвилин. Проте це не завадило Юрку встановити рекорд, який занесений у Книгу рекордiв Гiннесса. I не один, а цiлих чотирнадцять! Першим був марафон. 150 кiлометрiв 200 метрiв Юрко подолав рівно за 22 години 46 хвилин i шiсть секунд. Ноги у цьому видi спорту Назаренку замiнили колеса та ручнi важелі iнвалiдного вiзка. Лiкарi сказали, що з його травмою (вiдсутнiсть п’ятого спинного хребця) подiбне просто неможливе. Та наперекiр всiм прогнозам Юра ставив новi i новi рекорди...
– Юрiю, зараз не готуєтеся до встановлення якихось нових рекордiв? – запитую.
– Нi. Це коли я молодим був, намагався грошей заробити, то i встановлював, – усміхається Юра.
Каже, й без рекордiв “бiгав”. Але якось почув по радiо про рекорди “спинальникiв”, що зафiксованi у книзi Гiннесса. Щоправда, з його травмою не було жодного. Надто важка вона.
– Тодi я сам собi сказав: «Зможу!» Це не встановлення якогось свiтового досягнення, а моє життя у нинiшньому вимiрi. Тренувався я щодня, 25 годин на добу. Хоча яке там тренування? У нас в Нiжинi немає не лише умов для тренувань, але й елементарних пандусiв, що полегшать виїзд на бордюр чи у магазин таким, як я. Тож зранку виїжджав на дорогу i намотував круги. Але ось результати, – Юрiй показує стос красиво виписаних англiйською сертифiкатiв. Документи свiдчать, що українець Назаренко дiйсно встановив чотирнадцять рекордiв.
Втiм, причиною їх встановлення була навiть не iнформацiя по радiо, а Янка. Дiвчинка, з Донецька, яка, як i Юрко, при пiрнаннi у воду зламала собi хребта. Яна стала чемпiонкою свiту з фехтування.
– Так трапилося, що пiсля травми я на довгi десять рокiв залишився сам на сам із собою, – каже Юрій. – Навiть не мав нормального iнвалiдного візка. Їх у Союзi не випускали. Коли ж менi привезли візок з ручними важелями, було таке вiдчуття, що ноги з’явилися. Я подумав: «Янка – жiнка, i не здалася, а я ж – чоловiк». Тодi, десять рокiв тому, я мiг їхати не 22 години, а й всi 24 чи й бiльше. Вiдповiдно, була б i вiдстань довшою. Та було жаль оператора, який знiмав марафон, i свого сусiда. Вiн не залишав мене впродовж усього пробiгу. Я на візку, сусiд – на велосипедi. Їсти менi пiдвозив i воду. Поспить у кущах, i знову доганяє, – усмiхається Юрко. День тодi видався спекотний. Згiдно з правилами перепочивати можна було п’ять хвилин щогодини. А п’ять хвилин – це надто велика розкiш, – жартує.
Рекордний марафон впертого чернiгiвчанина так нiкому у свiтi i не вдалося побити. У 2003 році це намагався зробити “спинальник” з Канади. Але канадець зумiв за 24 години (на дві години довше, як Назаренко) проїхати на візку лише 124 кiлометри.
– Канадець вже потім стартував. Йому було на кого орiєнтуватися, а я робив це наослiп. Якщо б тодi мав суперника, проїхав би бiльше, – каже Юрко, і ми разом передивляємося вiдео встановлення рекорду.
Цей запис, вимпел та ще мiжнароднi сертифiкати – ось i всi нагороди рекордсмена. Та встановивши перший, марафонець не заспокоївся на досягнутому.
– Для людини з такою травмою, як у мене, дуже важко “тримати спину”. Я почав тренуватися балансувати на двох колесах iнвалiдного візка. Спершу вдавалося протриматися лише секунди, а потiм нiчого, звик, – каже Юрій, для якого балансування на піднятих колесах візка стало встановленням наступних тринадцяти(!) рекордiв.
Назаренко встановлював новий i через мiсяць-два бив свої ж рекорди.
– Молодий був. Наївний. Тодi ж менi заледве тридцять виповнилося. За марафонський рекорд менi нiхто нiчого не заплатив, то я думав: якщо не якiстю, то кiлькiстю вiзьму. Може, хоч за це отримаю гонорар, – усмiхається молодому юнаку з екрана телевiзора Назаренко.
Там камера фiксує його черговi рекорди. У руках Сергiя Білодіда, тодi директора дитячої спортивної школи, секундомiр. Оператор оголошує дату, годину i – “старт”. Перший рекорд балансування на двох колесах – 6 годин 5 хвилин 9 секунд. Саме стiльки часу без жодного доторку до землi Юрiй тримався “у повiтрi”. Через пiвроку вiн побив свiй рекорд балансування на 1 годину 6 хвилин i 3 секунди. Через два мiсяцi – ще пiвгодини. Впродовж двох рокiв Назаренко все додавав нові хвилини. Лише стареньке лiжко у затишнiй хатинi Юрка знає, як часто на нього падав візок з невгамовним господарем. У серпні 1996 року цей вiдважний чоловiк встановив новий i останнiй рекорд. Назаренко балансував на двох колесах рiвно 9 годин 44 хвилини та 30 секунд. Рекорду так нiхто i не змiг побити.
– Ця людина досягла неможливого, – каже Микола Гриновецький, хірург, який вирiзав ще 14-рiчному хлопчинi кiстку зі стегна i встановив її замiсть п’ятого переламаного хребця спини. – Юрко не лише встановлює рекорди, але й може стояти за допомогою тренажера на власних ногах. Це щось неймовiрне. Адже при такiй, як у нього, травмi люди не можуть без сторонньої допомоги не лише повернутися, вони просто довго не живуть.
– Iнвалiдний візок – ще не причина, щоб iти з життя, – цей рекордсмен таки дуже впертий.
Незважаючи на вiдмову пальцiв обох рук, Юрко навчився водити моторолер, автомобіль та ремонтувати свою стареньку “Волгу”:
– Не буду ж я просити, щоб хтось помiняв запасне колесо. Роблю це сам, – вiн не тiльки мiняє “запаски”, але й самотужки зробив ремонт у своєму житлі. – Два роки тому загорiлася моя хата. Тож довелося піднатужитися.
Юрiй каже, якби не Володя Данько, спортсмен-борець iз Бахмача, йому було б непереливки. Він єдиний, хто допомiг погорiльцю.
– Поки займався встановленням рекордiв, настав такий час, що започаткувати якийсь бiзнес без стартового капiталу стало неможливо. Навiть мої верстати не рятують”, – каже рекордсмен і дивиться на залишки вцiлiлої вiд вогню майстернi. Жалiє, що намети i спортивне обладнання згорiли.
Втiм, жага до життя сильнiша за нього самого. Юрко почав виготовляти... мисливськi ножi. За рекорди не платять, ручна ж робота цiнується. Зi здивуванням тримаю у руках мисливський нiж, на лезi якого вигравіювано хитромудрi малюнки. Таку унiкальну річ менi довелося бачити вперше. Ручка ножа виготовлена без жодного шва чи заклепки. Як? У цього ж чоловiка не працють пальцi рук.
– Людина може багато. Я лише сиджу в iнвалiдному візку. Менi б скутера – гори перевернув би. Все нiяк не вдається на цей засiб пересування заробити, – усміхається рекордсмен.
Свiтлана МАРТИНЕЦЬ,
Чернігівська область
Фото автора
| Comments: |
