За чотири останні роки Леонід дуже змінився. Раніше його дратувала увага преси, він був відлюдькуватим, не любив спілкуватися. Дуже ображався, коли над ним насміхались. Якось, коли один з робітників ферми одягнув його піджак і почав дражнитися, бігати, викликаючи сміх доярок, Леонід схопив його за комір і високо підвісив на гачок на стіні. Хлопець ще довго висів на стіні, дригаючи ногами, а доярки вмирали від сміху.
Зараз Леонід уже не реагує на подібні насмішки. У нього з’явилося багато друзів завдяки комп’ютеру, супутниковій антені і безплатному користуванню Інтернетом, яке надали йому працівники компанії “Датагруп”. Він спілкується з усім світом. Його часто запрошують у гості, однак при його рості це дуже важко зробити. Поки він побував тільки у Німеччині.
На день народження київські бізнесмени подарували Леоніду 32-дюймовий телевізор з рідко-кристалічним екраном. Цей екран можна використовувати і як монітор комп’ютера. А це для Леоніда дуже важливо, оскільки з його зором доводилось ледь не носом повзати по 19-дюймовому монітору, щоб розібрати букви.
Зробив йому подарунок і житомирський обленерго – прибудову до помешкання, яка відповідає зросту Леоніда. У новозбудованому приміщенні є душова кабіна, умивальник й унітаз. Раніше велетню доводилося митися в балії, гріти воду в каструлях. А тепер будівельники встановили насосну станцію, підвели воду з колодязя, тож у домі є не тільки холодна, а й гаряча вода. “Нарешті можу помитися по-людськи! – радіє Леонід. – Коли я вперше помився у своїй душовій, ліг у ліжко, то довго не міг заснути. Думав, може, це мені сниться? Відкрию очі – і все зникне…”
Працівники обленерго допомогли й відновити веранду після пожежі. Наприкінці липня Леонід з мамою ледь не загинули. Серед ночі у холодильнику сталося коротке замикання, що й спричинило пожежу. Як згадує Леонід, мама вночі прокинулася від кашлю – вся хата вже наповнилася димом. Жінка ледве розбудила Леоніда. Як були роздягнуті, вискочили з хати. У цілковитій темряві, підсвічуючи ліхтариком, носили воду з колодязя і заливали вогонь. Коли прибігли сусіди на допомогу, Леонід з мамою уже приборкали вогонь. Люди допомогли винести залишки обгорілого холодильника і меблів.
Рік тому Леонід проходив обстеження у столичній лікарні у Феофанії. Лікарі запевнили, що небезпека для його здоров’я минула, і він буде жити довго. А ще у Леоніда є чудовий сімейний лікар. Він живе в Америці, в штаті Каліфорнія. Якимось чином він дізнався про Леоніда і написав йому листа. Адресу вказав майже як Ванька Жуков у Чехова: “Україна, Житомирська область, Леоніду Стадніку”. І лист дійшов! Так вони подружилися. Двічі американський лікар приїжджав до Леоніда, а через Інтернет консультує його постійно. Періодично Леонід по електронній пошті висилає свої фотографії, і по них лікар визначає його стан, дає необхідні рекомендації. Сусід, який чудово знає англійську мову, допомагає Леоніду спілкуватися з американським лікарем.
Леонід Стаднік каже, що офіційне визнання його найвищою людиною в світі і занесення до Книги рекордів Гіннесса для нього нічого не значать. Набагато важливіші для нього не титули і всезагальне визнання, а увага і підтримка людей, які дізналися про його проблеми.
Зараз Леоніду надходить багато пропозицій взяти участь у рекламних акціях. Однак, за його словами, обіцяють багато, а виконують свої обіцянки не всі. Хоча, каже, від сер-йозної пропозиції він не відмовиться. Бо гроші потрібні. Леонід мріє про транспорт, який підходив би під його зріст. У звичайну машину чи автобус він не поміщається, тому поїхати кудись, навіть у магазин, – це проблема. Адже в село приїжджає підприємець тільки з товарами першої необхідності, і навіть картку для мо-більного телефону у нього купити не можна. Отже, проблем вистачає…
Comments: |