16-кілограмові гирі, як повітряні кульки
Ольга Бондар з нагородами
Дебютантка боялася, що гиря може її, бідолашну, придавити
– Ні-ні, в дитинстві я була нормальною дитиною, – усміхається Ольга Бондар, – і ляльками просто марила, мала їх вдосталь. А ось гирями почала бавитися зовсім недавно. Мій шкільний вчитель фізкультури Леонід Момотюк запропонував записатися у секцію з важкої атлетики, стати гирьовиком. А я, коли глянула на ту гирю, злякалася. Думаю: підніму її, а вона, не дай боже, вирветься, то й придавить мене, бідолашну…
Врешті-решт побоювання Ольги Бондар переросли у захоплення, і тендітна старшокласниця, яка на початках вижимала 16-кілограмовий снаряд разів двадцять-тридцять, почала раз по раз поліпшувати результат. А вже на старті своїх турнірних виступів встановила такий, що давав право на одержання першого спортивного розряду.
Із листопада минулого року Ольга Бондар – майстер спорту. Щоб здобути це звання (а заодно і друге місце на чемпіонаті України), юніорці довелося зробити 165 вижимів – задумаймося над цим результатом. Він не те, що дивує, – просто вражає, бо не кожен із хлопців-спортсменів здатен на таке досягнення, не кажучи вже про пересічних силовиків. І це – при власній сімдесятикілограмовій вазі Ольги.
Та що там згаданих 165 разів?! Це, по суті, вже вчорашній особистий рекорд спортсменки, яка нині тренується під керівництвом досвідченого наставника із Рівного Євгена Комаревича. Цього року юна гирьовичка «вижала» із себе аж 230 разів. А це всього-на-всього на 14 пунктів менше від офіційного юніорського рекорду світу…
На 171-му разі гиря вислизнула – і вислизнула перемога
– Із таким результатом ти просто зобов’язана була вигравати цьогорічний чемпіонат світу, – теоретично доводжу Ользі, коли ми з нею зустрілися задля інтерв’ю у тренувальному залі «водного» університету. – Натомість «золото» дісталося гирьовичці, яка не зробила і двісті вижимів. У чому ж причина?
Як на мене, вирішальну роль відіграє тактика і техніка. Ось саме на техніці гирьовик повинен тримати левову частку свого виступу. А вже фінальний акорд здійснювати «на силі». Тоді й буде високий результат. Ці моменти для мене вже – не новинка. Так само, як і налаштування себе на виступ, і впевнене утримування гирі в руці… Тут не має бути жодної легковажності. Не було її і на чемпіонаті світу, але як усе сталося, й сама не можу зрозуміти. Гиря несподівано вислизнула з руки і впала на підлогу. У подібних випадках лік вижимів припиняється. На ту мить їх у мене було 171. З таким результатом я і завершила змагання, і, як з’ясувалося, його вистачило, щоб отримати «бронзу».
До гантелей долучилася… сапка
– Олю, а як ти ставишся до того, що жіночність і важка атлетика – поняття несумісні?
– Я б так не сказала. Спорт для всіх однаково корисний, якщо ним, звичайно, розумно займатися. І гирьовий спорт – не виняток. Правда, коли я почала активно долучатися до гирі, моя мама була категорично проти, і її можна зрозуміти – дівчина і якісь залізяки метає. Потім мама стала поблажливішою, прохала лишень, щоб я не перенавантажувала себе. Тепер, коли я здобула свої перші нагороди, у маминих і татових очах ніби подорослішала, змужніла. Хтось із моїх знайомих пожартував, що нинішні тренування у тренажерному університетському залі – це ніщо, порівняно з іншим «тренуванням» – на буряковому полі із сапкою в руках. Що ж, я і цю школу пройшла, і не цураюсь далі проходити, бо є в селі зо два гектари поля – потрібно у вихідні та під час канікул допомагати рідним його обробити… А найближча моя спортивна мрія – стати чемпіонкою світу і побити наявний рекорд. А як далі складеться доля, поживемо – побачимо. Принаймні вже зараз я для себе усвідомила, що гирьовий спорт – це справа серйозна.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
