Стосунки з’ясовували дошкою
Руслана з дочкою-третьокласницею поверталися додому зі святкового ранку близько другої дня. Мешкали вони на хуторі поблизу села Мала Глуша, де розташована школа і звідки родом була жінка (на хутір вона вийшла заміж). У школі до них приєдналася Русланина молодша сестра, яку запросили погостювати. Але щойно жінки переступили хатній поріг, як святковий настрій було зіпсовано…
Василь, Русланин чоловік, був напідпитку. А коли хміль в’ється і в без того буйній його голові (через що й у в’язниці вже встиг побувати – за поламані ребра односельчанина), Василь починає наводити в домі порядки, і першою йому потрапляє під руку дружина. Кілька років це триває: лайки, бійки, скандали. Руслана вважає причиною сімейного розладу чоловікове пияцтво. «Він уже й речі почав з хати виносити!» – скаржилася не раз родичам. А от Василь, навпаки, вважає, що саме через родичів виникла тріщина у їхньому подружньому житті. «Вони намовляють її проти мене!» – скаржився у свою чергу.
Отже, коли п’яний ґазда почав присікатися до Руслани, сестра вирішила не втручатися, і пішла в іншу кімнату та увімкнула телевізор.
А в кухні тим часом набирала обертів перепалка дружини та чоловіка. Зі слів Василя, в усьому винна Руслана. Бо, бачте, вона заховала пляшку горілки, яку він придбав для могоричу: мали прийти хлопці і допомогти порізати дрова. І хоч ніхто тих дров навіть не починав різати, та господар все одно вирішив випити. Але не виявивши пляшки на місці, розгнівався.
На вимогу віддати горілку жінка, зрозуміло, відгукнулася негативно і, знаючи, чого слід чекати від п’яного, взяла за руку доньку й хотіла вийти з хати. Однак чоловік шлях відступу перекрив. А коли Руслана силою хотіла прорватися, почав її лупцювати. Здійнявся крик, донька, у якої на очах усе це відбувалося, почала плакати. На галас вибігла сестра Руслани, бо як ти не втрутишся, коли таке діється?
Якось жінці таки вдалося вирватися з хати. Надворі агресивність чоловіка ніби трохи вгамувалася. Може, вплинула донечка, котра з плачем благала його не бити маму, та й сестра Руслани заважала. Словом, ворогуючі сторони розійшлися: жінки рушили в село до батьків. Сестра Руслани, котра вже й за ворота вийшла, обернулася на раптовий дитячий крик і обімліла: шваґер схопив Руслану за коси й став тягнути до хати. Кинулась сестрі на поміч і ледве відбила її від нападника. Розгніваний шваґер накинувся на неї. Настала тепер черга Руслані виручати сестру. Отже, почалася нова бійка.
Вирвавшись з рук знавіснілого шваґра, сестра схопила дошку, що валялася на подвір’ї, і вдарила його. Куди влучила, не пам’ятає, але це ще більше розлютило чоловіка: він видер з її рук ту дошку і почав лупити сестру. Жінка впала, і вже самостійно не змогла підвестись із землі.
Аби чоловік не наробив ще більшого лиха, Руслана, витираючи з розбитого обличчя кров, принесла сховану пляшку й віддала розбишаці. Той забрав свій трофей і десь повіявся.
Ця банальна родинна сутичка закінчилася лікарнею, де сестра пробула більше трьох тижнів, а потім цю справу за її позовом розглянув Любешівський районний суд і покарав хулігана умовними двома роками.
Тарас Іванишин,
Волинська область
| Comments: |
