Провчила за пиятику
Є на Волині мальовниче село, яке розташоване неподалік від славетного історичного міста Володимира-Волинського. Саме тут і трапилася ця історія.
Отримавши зарплату, Дмитро вирішив, як і годиться, відзначити цю подію у місцевому барі. Зустрівши знайомих жінок та будучи запрошеним до веселої компанії, Діма щедро прощався із заробленими грошима.
На той час дружина Дмитра Василина була вдома із хворою свекрухою. Тут, на біду, стара впала. З горем навпіл Василина допомогла свекрусі звестися і вирішила знайти чоловіка – мало що ще може статися з хворою жінкою, а допомогти нікому.
У будь-якому населеному пункті всі стежки у вечірній час ведуть до бару. От і Василина вирішила шукати свою половину там. Діставшись до забігайлівки, жінка через вікно побачила свого чоловіка. Воно було б ще нічого, коли б він сидів з мужиками, а то… Миттєво очі Василини налилися кров’ю, і вона, наче реактивний літак, влетіла у приміщення. Жінка почала бити відвідувачів усім, що потрапляло під руку. Але цього їй здалося замало, і вона ще вирішила прилякати чоловіка.
– Ти, сучий сину, тут сидиш і навіть не знаєш, що вдома мати “здубилась”, – гнів Василини перейшов усі межі. Та враз по цій фразі стало зовсім тихо.
– Зараз, вже йду, – сказав тихо ошелешений Дмитро і вийшов з бару. Зимова прохолода надворі почала потихеньку повертати йому розум.
– Що ж тепер робити? – запитав сам у себе бідолаха і пішов у напрямку садиби церковного касира. Постукавши тихенько у вікно і діждавшись, коли з’явиться на порозі Харитонівна, Діма розповів, що з матір’ю сталася біда, а значить, треба негайно взяти в церкві свічки та всі необхідні атрибути для такого випадку. Швидко одягнувшись, церковний касир разом з Дімою попрямували до оселі батюшки. Вже дорогою додому чоловік заходив до родичів та знайомих, щоб сповістити сумну звістку. Люди довго не барились. Почали сходитися до оселі Пінчуків, хрестячись, як і належить у таких випадках. Уявіть собі їхні обличчя, коли вони побачили у кріслі рум’янощоку літню жінку, котра з великим апетитом смакувала ковбасою. Стара з подивом дивилася на людей, які чомусь у таку пізню пору почали збиратися в хаті...
Найбільше ошелешила ця картина Дмитра. Довелося йому відносити назад принесене з церкви майно та ще й вибачатися перед людьми.
Валентин НІКІТІН,
с. Овадне,
Володимир-Волинський район,
Волинська область
| Comments: |
