Волинянка вчила грі на скрипці… африканців
Тетяна ВарАвко-Колдвел
Курорти, допомога – на зарплату музиканта
Знаючи, що Тетяна десять років жила в Каїрі, звісно, здивувалася: як же вона, волинянка, потрапила до Африки?
– Нічого дивного, – мило усміхається Таня. – Я закінчила музичну школу у Володимирі-Волинському, Луцьке музичне училище, а після навчання у Київській консерваторії три роки працювала в оркестрі Лятошинського, поки не оголосили конкурс для набору музикантів у Каїрську оперу – рівень її не котується, тому й запрошують іноземців.
В Каїрі Тетяна вивчила в Британській школі англійську мову (за десять років ще “насмикала” арабську) і згодом змогла брати приватно студентів. (До речі, на уроках заробляла стільки ж, як і в опері – вистачало на життя, оплату квартири, відпочинок, допомогу батькам і щорічні гостини в Україну.)
– А чому єгиптяни так захоплюються скрипкою? – цікавлюся.
– Скрипка в Єгипті – дуже популярний інструмент. Багаті єгиптяни вважають, що треба для себе вміти грати на скрипці чи фортепіано. А крім єгиптян, ще навчала учнів з Франції, Англії, Німеччини, батьки яких бізнесмени, дипломати. Найкраще працювати з німцями, бо вони цілеспрямовані – одна моя дівчинка перемогла на міжшкільному конкурсі. А єгиптяни дуже ліниві. Вони пропускали уроки, для них світське життя важливіше, бо це люди багаті. З ними важко – не насвариш, по лобі не даси, як у нас у школі, хоча мамі дитини я могла поскаржитися. Бідні можуть дозволити собі класи “сузукі”, де одночасно грає 35 дітей. У мене були учні від 6 до 35 років. Зі старших – дві багаті єгиптянки, була жінка з Риги – коли іноземки приїжджають в Єгипет, їм нічим зайнятися. Взагалі, там дуже багато українців, росіян – це торговці, бізнесмени, дипломати, діти яких вчаться у російській школі. Немало болгар, але вони своєї школи в Каїрі не мають.
На гастролі – з... автоматами
Працюючи в Каїрській опері, – а серед музикантів більшість іноземців, в балеті ж – багато українців та росіян, – Тетяна побувала з гастролями в Італії, Польщі, Мексиці, Кореї, Німеччині, Франції, Лівані, Угорщині, Хорватії. Найкраще приймали в Італії на Різдвяні свята і в Мексиці. Тетяна пригадує тур по Єгипту, коли їхній оркестр охороняли з автоматами військові на бронетранспортерах. Річ у тому, що терористи перед тим вирізали японських туристів і єгипетських гідів. Це дуже налякало музикантів, їм навіть не дозволяли виходити з готелю без охорони. Також Тетяні запам’яталися гастролі в Лівані, де вона разом з іншими музикантами грала для самої Монсерат Кабальє.
– Це не тільки співачка світового рівня, а й приємна, весела, дружелюбна жінка, – ділиться враженнями Тетяна. – Тоді у горах, де ми мали грати концерт, випала сильна роса, що відключилось світло й апаратура. Монсерат Кабальє, як досвідчена людина, вийшла і почала жартувати – так тримала публіку хвилин двадцять, поки не полагодили звукову систему.
До Каїрської опери приїжджав і сам Ростропович з балетом та молодіжним оркестром. Теж запам’ятався Тані як дружелюбна, весела людина. “Як добре зустріти земляків”, – зрадів і відразу запросив музикантів до себе в кімнату на вино. Тетяна бачила і сама грала з багатьма відомими артистами та колективами, які приїжджали в Єгипет. Це – сліпий італійський тенор Андрео Бочеллі, негритянська співачка Фернандес, Королівський балет Голландії, Монако, іспанські танці стилю фламенко, штудгардтська балетна група-модерн, симфонічні оркестри з Лондона, Відня, Берліна, відомі італійські диригенти...
– Всіх одразу не пригадаю, – усміхається Таня. – В Каїрі я побачила такі колективи, про які навіть і не мріяла...
Бачила і голлівудського актора Шона Коннері на єгипетських пірамідах, де Тетяна у складі оркестру щороку грала “Аїду” з кращими світовими оперними співаками – туди з’їжджалися багаті люди з усього світу. Грала і на концертах, де були присутні палестинський лідер Ясир Арафат, президент Єгипту Хосні Мубарак.
Тетяна не тільки працювала в оркестрі, а разом з ним навіть знімалася у фільмі про єгипетського танцюриста, який в Європі став переможцем. Але зйомки фільму залишили неприємне враження: привезли музикантів на одинадцяту годину вечора, а записували о п’ятій ранку.
Звичайно, при нагоді не могла не розпитати у Тетяни про життя в Єгипті. Виявляється, там і досі збереглися середньовічні традиції. У священний місяць рамадан приносять в жертву баранів. Вулицями після того ще днів три тече кров, валяються баранячі голови. Це настільки неприємне видовище, що багато людей взагалі виїжджають з міста. Щоп’ятниці у єгиптян – день молитов. З одинадцятої до тринадцятої години закриваються усі магазинчики, все ніби завмирає – просто на дорозі розстеляють зелені килимки і моляться. Останнім часом в Єгипті жінки, навіть молоді, стали одягати паранджу. З висоти десятого поверху бачила Тетяна в Єгипті сильну піщану бурю – величезна вогняна стіна з кульовими блискавками все змітала на своєму шляху. Навіть місцеві жителі такого не пам’ятають, казали, років сто подібного не було. В Єгипті Таня об’їздила майже всі історичні місця, музеї, побувала на морях, та найбільше вразили її піраміди і Червоне море. “Це – найкраще, що я бачила з морів і океанів світу”, – ділиться враженнями.
В кінці розмови, коли захотіли сфотографувати скрипальку, звичайно ж, зі скрипкою, дуже розчарувалися.
– Моя 150-річна скрипка майстра Вундерліха – в Англії, – пояснила Таня (нещодавно вона вийшла заміж за англійця, який працює в готельному бізнесі). – Бо звідси потім не вивезла б – потрібна довідка з Міністерства культури. А в Англію з Єгипту перевезла без проблем.
– Сумуєте за Єгиптом?
– Тільки за друзями, які там лишилися. За Україною ж сумую. Але жити тут не хочу нізащо. Чого вартує наша митниця, поїзди і літаки – для мого чоловіка це була “шокотерапія”. А Україну мені нагадує Англія – лише своєю природою...
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
