«А не буде чіпати мами!»
На суді хуліган запевняв, що свій негідний вчинок здійснив зопалу, захищаючи честь рідної матері. Бо те, що побачив у хаті, підлило оливи у вогонь його гніву: мати стояла оголена до пояса, а біля неї, роздягнений до білизни, дід Марко. “Це так мене образило, – сказав на допиті він, – що не витримав, підійшов і, нічого не сказавши дідові, вдарив його чотири рази”.
Якось мешканка села Ветли Любешівського району прийшла відвідати свого вісімдесятип’ятирічного батька, котрий жив неподалік сам. Був холодний листопадовий ранок, старий о цій порі, як правило, вже помалу порався по хаті, топив грубу. Тому жінку відразу, як переступила поріг, стривожила дивна тиша: невже досі спить? Але ж двері хатні були незамкнені! Тривога виявилася не марною: батько не спав, а непорушно лежав серед вітальні в калюжі крові. Кинулася до нього – обличчя в синцях, ніс перебитий, але, дякувати Богу, живий. Якось звела його, поклала на ліжко, викликала сільську медичку і тим часом передивилася, чи нічого з хати не пропало. Наче все було на місці. Отже, побили батька не грабіжники. А хто? За що?
Прийшла медичка, обробила й перев’язала батькові рани, вколола знеболююче. Побитому не легшало. Наступного дня завезли діда в районну лікарню, де лікували більше трьох тижнів. До побиття, незважаючи на свої вісім з половиною десятків, старий був ще міцним.
Дочка тоді від батька так нічого і не дізналася. Та не було б село селом, якби в ньому довго існували таємниці. Долинула незабаром і до неї чутка, що старого Марка побив не хто інший, як старший син Ганни Г., баби, з якою в діда була давня дружба. Старший Ганнин уже був одружений і мешкав у сусідньому селі. Та матір не забував – провідував. І того похмурого листопадового дня також приїхав до неї велосипедом. Побачившись із сином, Ганна через півгодини з хати десь зникла. Почекавши трохи, чоловік сів на велосипед і поїхав її шукати. Від сусідів дізнався, що вона частенько ходить “на посиденьки” до діда Марка. “Вони й самогоночку там попивають!” – натякнули йому. Таким чином дорога повела його прямісінько до садиби вже згаданого діда. Майже перед самими ворітьми чоловік несподівано здибався зі своїм молодшим братом.
– Матір шукаєш? – схвильовано запитав той. – Вона там! Піди й забери її!
Перекинувшись ще кількома фразами, брати розійшлися: молодший – додому, а старший – по неньку.
Коли побачив, як сам каже, свою матір роздягнутою біля діда Марка, розлютився не на жарт. Бив діда, звісно, кулаком і в голову. Той упав: спочатку на стілець, а тоді на підлогу. З носа потекла кров. Побачивши, що наробив лиха, забіяка покинув і матір, і непритомного діда й подався геть.
Потерпілий, коли очуняв від побоїв, розповів трохи інакше. Так, він справді спочатку не впустив до хати молодшого брата (останній свідчить, що дід навіть вилами йому погрожував), а коли увірвався в хату старший, то ніякого роздягання у них з Ганною не було. З цією жінкою дід просто в дружніх стосунках. Отже, посягання на її честь потерпілий заперечує. А накинувся з кулаками на нього Ганнин син мовчки, і що було далі, дід не пам’ятає – знепритомнів. Так чи не так розгорталися події в Марковій хаті, могла б підтвердити Ганна, однак вона від показів відмовилася.
Любешівський районний суд засудив забіяку на три роки позбавлення волі. Однак, враховуючи каяття у скоєному, ув’язнення йому відстрочили випробувальним терміном: якщо руки знову засверблять, доведеться таки сушити сухарі.
Тарас Іванишин,
Волинська область
| Comments: |
