1961 рік, 12 квітня, Карпати. Сивий гуцул стоїть на вершині, дивиться на полонину, курить люльку. Підбігає онук, радісно так вигукує: “Дiду, дiду, москалi у космос полетiли!” Дід не реагує, тільки люлькою пихкає. Після надцятого разу дід скошує очі до онука і питає: “Що, усi?”
Кінець 40-х років. Поліська глибинка. Криниця. Біля неї починається ліс. З криниці чоловік витягує відро і збирається попити води.
З лісу виходить інший чоловік:
– Чоловіче, не пий!!! Москалі криницю отруїли.
– Чєво ти гаваріш?
– Та пий, кажу, повільніше. Вода холодна – застудишся.
Дорога мамо, пишу вам листа з далекої служби і не можу не згадати рідне село – особливо в цю прекрасну пору року, коли природа нам дарує свої плоди. Як наяву чую ніжний аромат чудових соковитих яблук з нашого рідного садочка. Мамо, вишліть, будь ласка, в посилці кілька яблук. І не забудьте покласти сала. ЧУЄТЕ, МАМО!!! Як сало не буде влазити, то повикидайте ті яблука!
Мартин ВАСИЛІВ,
м. Бурштин,
Івано-Франківська область
Comments: |