У Луцькому районі – Європа
Володимир Демчук
Надоюють стільки молока, як три райони, разом узяті
– Чи й справді в Луцькому районі такі родючі землі, і це дало змогу зберегти господарства?
– Я сам родом із села Промінь. Працював головою сілької ради в Романові, керував сільгосппідприємством у своєму рідному селі, тому проблеми селян добре знаю. Не тільки від землі залежить порядок у колективі чи селі, а насамперед від керівника, людей. Наприклад, якщо взяти Романів, Піддубці, Рокині – там не такі вже й хороші землі, а подекуди – й пісок, але господарства збереглися. Вважаю, тільки завдяки мудрості (не побоюсь цього слова) керівників і вижили господарства в районі. Хоча у Лаврові люди вирішили спробувати працювати одноосібно і забрали свої земельні паї. Однак багато хто розчарувався і вважає, що землю потрібно віддавати в оренду крупнотоварним господарствам, а не гнути спину на своїх гектарах, обробляючи їх конячиною.
– У багатьох районах ферми, як після війни. Чи у вашому тваринницькі приміщення розтягнули?
– Одиниці. В основному збережені. Де ке-рівник господарства був на своєму місці й зумів переконати людей, щоб не розбирали приміщення (бо на кількох шиферинах і цеглинах не розбагатієш), там ферми і зараз стоять. Сьогодні на молоці господарства непогано заробляють, отож і ферми згодилися. Тому в районі у сільгосппідприємствах збільшується поголів’я худоби. Сьогодні ра-йон щодня продає державі 84 тонни молока (що на 11 тонн більше, ніж минулого року). Лише одне підприємство “Рать”, яким керує Віктор Шумський, здає щодня аж 14(!) тонн молока. Майже по дві тисячі тонн молока виробляють у господарствах “Дружба”, “Городище”, “Романів”, “Лище” . Тобто тільки з цих п’яти господарств за шість місяців надійшло 60 відсотків від усієї кількості надоєного молока. Загалом, Луцький район продає більше, ніж Горохівський, Володимир-Волинський та Іваничівський, разом узяті.Тим більше, що господарники зацікавлені й матеріально у розведенні худоби, бо є державна підтримка. За рік очікуємо отримати в середньому від однієї корови до п’яти тисяч кілограмів молока (це найвищий показник серед районів західного регіону). Тому не дивно, що деякі сільгосп-підприємства в місяць мають по 500-700 тисяч гривень надходжень тільки від молока. А це дає змогу придбати нову сучасну техніку. Наприклад, у багатьох на полях врожай збирають комбайни “Лексіон”, ціна на які – два мільйони гривень. Але цей комбайн заміняє чотири наші. А який комфорт у ньому! Працюють на луцьких землях і трактори “Джондір”. За добу він виорює до 30 гектарів землі (наш Т-150 щонайбільше – 15). Є й нові сівалки (захват – дев’ять метрів, наших старих – 6,6 метра), які працюють з допомогою програмного керування, виконуючи комплекс робіт. Тобто вже зараз керівники деяких господарств покращують умови праці, працюють на сучасній європейській техніці, думаючи про майбутнє. Іншого виходу немає.
Хазяїн не образить землі, людини – тим більше
– Мабуть, і всі землі в районі засіваються й не облогують?
– Звичайно. Крім того, господарства Луцького району орендують землі в Млинівському, Демидівському районах Рівненської області, у Ківерцівському, Горохівському, Рожищенському, Локачинському – Волинської. Якщо земля облогує, то чому дійсно не здати її в оренду сусідам? Це нормальні стосунки. Крім того, серед ра-йонів області в нашому найвища орендна плата за землю (1,5 відсотка від вартості землі). У деяких господарствах дають по тонні зерна. І мабуть, не було б цих здобутків, якби не люди, які довіряють своїм керівникам. А ті в свою чергу вчасно виплачують їм заробітну плату, орендну – за землю та майно. Та й з іншими проблемами люди часто звертаються до керівників сільгосппідприємств. І коли вони з розумінням ставляться до людей, то такий господарник у селі – шанований та авторитетний. Як з людей, так і з землі не можна вижимати всі соки, адже вона не потерпить наруги над собою.
– Розпочалися жнива. Чи готовий ра-йон до них?
– Так. У господарствах усіх форм власності зернові займають площу 31,9 тисячі гектарів, з яких сільгосппідприємства засіяли 22,1 тисячі гектарів. Основу зернового клину становить жито. На ланах працюватиме 201 комбайн. Збільшили площі під посіви ріпаку, сої, соняшнику. Зате зменшили під цукровий буряк, бо минулого року дуже впали ціни на цукор.
Але приємно, що загалом в області Луцький район виробляє 25 процентів всієї валової продукції. Не без участі сільгосппідприємств у районі на 96 відсотків газифіковано села. Залишилося провести блакитне паливо до кількох віддалених. Найбільша проблема – у селі Лаврів, яке дуже розкидане, але й там проблему вирішимо. Сьогодні багато уваги приділяємо економії у всьому. Школи району мають комп’ютери і підключені до Інтернету. Сьогодні знову назріло питання відкриття дитячих садків. А це свідчить, що мами хочуть працювати, і вони спроможні оплатити перебування своєї дитини в дошкільному закладі. Хотілося б ще придбати сучасне обладнання у сільські ФАПи.
– Сьогодні багато розмов навколо входження України до СОТ та Євросоюзу. Чи не боїтеся, що наша сільгосп- продукція може бути на світовому ринку неконкурентоспроможною?
– Хочеться вірити в краще. Якщо українське зерно купують за кордон, значить, воно якісне. Сьогодні вже ніхто не сіє зернових низького гатунку. Продуктивність худоби також в нас хороша. Встановлюються нові доїльні цехи, де молоко не має контакту з повітрям. Це вже європейський підхід до справи. Хоча по якості, я вважаю, наше молоко найкраще, бо в нас гарні випаси, які далеко від автомобільних трас. Але за ринки збуту вітчизняної продукції потрібно боротися. Рано чи пізно ми будемо і в СОТ, і в Євросоюзі. Не можна варитися тільки в своєму котлі.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
