Катерина Ющенко: Україна повинна мати свою дитячу лікарню
Рівняни та волиняни радо вітали Катерину Ющенко
В усьому світі медицину підтримують благодійники
Першою зупинкою у цій поїздці для пані Катерини було місто Рівне. Тут разом із представниками Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000”, який вона очолює, відвідала обласну дитячу клінічну лікарню. Окрім спілкування з лікарями, пані Катерина мала розмову з батьками хворих діток, членами опікунської ради й меценатами, котрі надають допомогу при лікуванні дітей. Треба відразу зазначити, що дружина Президента приїхала не з порожніми руками. Вона передала для цієї лікарні комплект обладнання для штучної вентиляції легенів вартістю 150 тисяч гривень та іграшки для ігрових кімнат.
У Луцьку пані Катерина теж найперше відвідала обласне дитяче територіальне медичне об’єднання, ознайомившись з централізованим відділенням клінічної мікробіології, де запроваджені найсучасніші світові технології у діагностиці. Також побувала на будівельному майданчику Волинського обласного перинатального центру, у неонаталогічному центрі, відділенні реанімації новонароджених, лабораторії медичної генетики, імунології та генетичної біохімії. Неабияке враження, як відмітила Катерина Ющенко, на неї справив Центр запобігання вродженим вадам розвитку, до створення якого долучився один з найвідоміших генетиків світу, американець українського походження Володимир Вертелецький.
Ця волинська лікарня також отримала подарунок від фонду “Україна 3000”: кювез для новонароджених та іграшки, всього на суму 50 тисяч гривень. Окрім цього, Катерина Ющенко повідомила журналістам, що до кінця року це медичне об’єднання отримає ще й новий сучасний реанімобіль вартістю майже 600 тисяч гривень. Кошти на його закупівлю виділила корейська компанія “CommeDefen Co. Ltd”. Пані Катерина переконана, що без благодійництва медицині просуватися вперед буде важко.
– На жаль, п’ять мільярдів коштів, направлених на цю галузь, ще проходять “під сукном”, – розповідає про проблеми лікарів Катерина Ющенко. – В усьому світі, окрім держави, про медичні установи дбають меценати, і тому нам теж треба популяризувати таку практику, аби з часом меценатство стало престижним. Минулого року Фонд Віктора Пінчука взявся опікуватися хворонародженими через програму “Колиска надії”. Цього року Фонд Ахметова “Розвиток України” розпочав діяльність щодо вирішення проблем із захворюванням на туберкульоз. Фонд Кличка по всій Україні будує дитячі майданчики. У нас є традиції благодійництва, взяти хоча б досвід Терещенків і Ханенків, які під час Союзу були знищені. Мусимо пропагувати благодійність і сприяти цьому на рівні законодавства, але таким чином, аби це не породжувало зловживань.
Ми завжди закликали і закликаємо бізнесменів якомога більше долучатися до благодійної роботи, допомагаючи хворим дітям. Подарований кювез Фонд придбав на кошти, зароблені саме під час проведення акції разом з Олександром Пономарьовим. Коли лікарня сама багато робить, щоб покращити свою ситуацію, тоді й варто їй допомагати. Я вражена тим, про що довідалася: як тільки Київ виділив 300 тисяч гривень на будівництво перинатального центру, ви зуміли самі зібрати аж 1,5 мільйона гривень. Безумовно, треба зробити усе, аби будівництво якомога швидше завершити. Адже у вас є чому повчитися іншим медичним працівникам.
Спілкуючись з журналістами ре-гіональних видань, Катерина Ющенко більш детально розповіла про діяльність Фонду “Україна 3000”, який працює у трьох напрямках. “Україна вчора” – це збереження нашої культури та історії. “Україна сьогодні” – вирішення проблем медицини й освіти. “Україна завтра” – напрацювання в галузі освіти і можливість молодим людям реалізувати свої знання у майбутньому.
– Згідно з програмою “Україна вчора” окремою темою є висвітлення голодомору, аби переконати громадськість у тому, що це був геноцид проти українського народу. Молода донеччанка у книзі відгуків під час виставки архівних документів написала, що вражена тим, про що довідалася, але знає, що її батьки у це не повірять. Наші історики повинні намагатися отримати доступ до архівів і доносити цю інформацію людям, – наголосила пані Катерина. – Також ми маємо реформувати музейну справу, аби українці зрозуміли, що в усьому світі музеї підтримуються меценатами і суспільством. Наш Фонд підтримує фестиваль “Країна мрій”, який стає модним серед молоді, а отже, й українські традиції теж. Підтримуємо кінофестиваль“Молодість” і конкурс молодих піаністів імені Володимира Горвиця.
«Ми отримали можливість змінювати наше життя»
Чимало болючих питань доводиться вирішувати, реалізовуючи програму “Україна сьогодні”, бо вони пов’язані з медициною та освітою. Стикаючись щоденно з людською бідою, адже хвора дитина – горе для батьків, зрозуміли, що всім допомогти не зможемо, й прийшли до висновку: наскільки важливо мати в Україні свою лікарню, де б можна було лікувати важкі захворювання. Адже лікування хворих дітей за кордоном за рік коштує більше, ніж будівництво нової дитячої лікарні майбутнього! А доступ до якісного лікування повинна мати кожна українська дитина. Тому найбільший проект, який реалізовуємо, – це будівництво Дитячої лікарні майбутнього. До цього підключилися усі меценати, незалежно від партії й по-літичних кольорів. Маємо пропозиції від 40 будівельних компаній і 23 липня оголосимо, хто братиме участь у цьому проекті. Будівництво лікарні розпочнеться восени і має завершитися через два роки. Ця лікарня також має стати навчальним центром для всіх українських лікарів.
Важливою є реалізація програми “Радість дитинства – вільні рухи”, яка передбачає допомогу дітям, хворим на церебральний параліч. За українськими даними, їх в Україні 23 тисячі! Уже створений веб-сайт, і видається спеціалізований журнал, аби усі родини мали доступ до інформації, як лікувати й виховувати таких дітей. 500 дітей з церебральним паралічем уже пролікувалися у Міжнародній клініці відновного лікування. Половина діток з цим захворюванням не має жодних розумових вад і може брати активну участь у суспільному житті, інколи навіть на вищому рівні ніж здорові. Ніхто з нас не захищений від цієї біди, вона може прийти в будь-яку сім’ю, отож маємо з розумінням ставитися до таких родин. Від вас, журналістів, багато залежить, аби ці діти адаптувалися і не були відчуженими від суспільства.
Кожен регіон по-своєму специфічний. Є місця, де жахлива екологія. Наприклад, у Запоріжжі 20 відсотків дітей народжуються з вадами серця. А в Карпатах люди скаржаться, що часто не можуть дістатися до лікарні. Тобто всі ці питання треба вивчати й аналізувати, аби зрозуміти ті чи інші проблеми наших громадян.
Маючи нагоду поспілкуватися з дружиною Президента, звичайно, хочеться почути відповідь і на банальніші, але більш жіночі запитання. Скажімо, чи важка роль “першої леді”, у кого одягається, якими парфумами користується. Відразу зауважу, що пані Катерина справляє дуже приємне враження і своєю манерою спілкування, й елегантним виглядом, як-то кажуть, усе зі смаком...
– Перевагу надаю класичному одягу, – мило посміхаючись, розповіла Катерина Ющенко. – Але люблю носити щось українське чи використовувати у вбранні певні українські елементи або хоча б прикраси. Якби дружина Президента Франції ходила не у своєму, а італійському одязі, то цим проявила б неповагу до своєї держави й громади. Вбрання українських дизайнерів, коли можу, одягаю. Також купую речі у магазинах. Думати про усі ті модні прибамбаси й вишукувати їх не маю часу. Як на мене, то жінки, які цим надто переймаються, певно, дуже нудні. Щодо парфумів, то колись більш користувалася “Шанель №5”. Зараз експериментую і змішую два, а то й три парфуми, і мені подобається. Навіть запитують, чим напахнилася. Зі своїх поїздок чоловік найчастіше привозить мені саме парфуми.
Я не сподівалася, що мені буде легко у ролі дружини Президента. В Україні складна історія, ситуація, умови. Але думала, що люди, політики зрозуміють важливу істину: шлях до Європи непростий, і не на один день. А виявилося, не всі були готові для цього. З іншого боку, не здогадувалася, що отримуватиму стільки задоволеня від поїздок Україною. А ще зрозуміла, як нами цікавиться світ, який ще мало знає про Україну. Ми недооцінюємо, що можемо бути цікавими для світу. Нас зараз знають більше через Помаранчеву революцію, зробивши яку, ми не отримали змін, а лише можливість змінити наше життя. Ми – перше покоління українців, які мають таку можливість, наші предки раділи б цьому. Треба не нарікати, а шукати й впроваджувати зміни. Проблеми є у всьому світі, але важливо, як кожна країна їх ви-рішує.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Луцьк
| Comments: |
