Краба з Берестечка їсть… цинкові відеречка
Юрій ШИРМОЛОВИЧ
Жменя цвяшків виходить з організму за тиждень
Найперше застерігаємо: не намагайтеся це повторити, адже подібні витівки можуть плачевно закінчитися. Хоча Юрій Ширмолович запевняє, що за десятки років експериментів над собою жодного разу серйозно не ушкодився. Хіба, буває, часом губу склом надсіче.
А ковтає усяку всячину він буквально з 12-річного віку. Пригадує, як хлоп’ям, побившись об заклад, взявся їсти пісок. Зміг ковтнути цілу пригорщу! Думав, що “зляже” після такого обіду, та жодного болю, нудоти не відчув. Ніхто з друзів повторити таке так і не зміг. Потім, коли подорослішав, Юрію стало цікаво, яке на смак скло, кераміка, метал.
– Я без зайвих зусиль можу з’їсти пивний бокал, – каже Юрій Стратонович. – Гляньте, вдома скляного посуду вже майже не лишилося. А кілька років тому мені навіть випала нагода спробувати на смак келихи у міськраді, в кабінеті тодішньої головихи. Дістала вона гарного фужера на високій ніжці. Я за ту стікляку – хрум-хрум-хрум – і нема. Сумніваєтеся, що можу таке? Ось такі зуби маю моцні, дивіться!
Господар дістає з кухонної шафи керамічну тарілку, бере на зуб – і... шматок за шматком вона зникає в роті! Каже, стопку їсти не буде, бо як дружина помітить – йому від неї добряче перепаде. Бо дуже вже гнівається благовірна через незвичне хобі свого чоловіка, не хоче, щоб показував такі дурниці (навіть ховає Юрія від допитливих журналістів!)
– Можу жменю цвяшків ковтнути, це теж нескладно, – хвалиться своїми можливостями Юрій Ширмолович. – І відеречко цинкове схрумати.
– Невже ціле подужаєте? – сумніваюся.
– Що ви? Ціле не подужаю, а от понад-гризаю добряче!
– У вас у шлунку, мабуть, гора металобрухту зібралася?
– Чому це? Цвяхи окислюються і виходять уже за тиждень, запальничка – днів за три. А от цинкове відеречко “перетравлюється” довше.
Замість «Антипохмелину» «смикне» ще й 100 грамів керосину
Серед екзотичних страв смачними для Юрія Ширмоловича є... таргани і жаби. Живі, звичайно.
– Він і мишу може з’їсти: відкусить голову – і жує, – кажуть постійні клієнти “Чинахів”, де найчастіше показує екстремальні шоу Ширмолович. – А ще п’є справжню вибухову суміш – пиво з сіллю і червоним перцем. Насипає в миску півлітрову банку солі, стільки ж паприки, заливає пивом і дудлить. Тут пальця вмочиш – цілий день плюєшся, бо пече. А як Краба може витримати? Загадка.
Мабуть, недаремно цього чоловіка так називають (у природі краби всеїдні, харчуються переважно водоростями, можуть поїдати молюсків, червів, ракоподібних, бактерій... Наявність у раціоні рослинної і тваринної їжі сприяє більшій стійкості їхніх організмів до несприятливих умов середовища). Хоча походження свого прізвиська чоловік пояснює інакше:
– Я у 1968 році служив у Чехословаччині. У нас був пароль – Краба. Коли повернувся, відразу вдома нічого не розповідав про службу. А через 11 років уже можна було розголошувати таємницю. Якось зізнався друзям за кухлем пива. Так те “Краба” й причепилося.
Експериментує Ширмолович не лише з їжею. Серед “напоїв” чоловік віддає перевагу... гасу.
– Натщесерце сто грамів керосину – краще “Антипохмелину” (сміється). Ще я випиваю 15 бокалів пива за раз і дві години не йду у туалет, – продовжує розповідати про досліди над собою Юрій Ширмолович. – Дивуєтеся? А мені вже немало – стукнуло 57.
– І що, ніколи на живіт, на зуби не скаржилися?
– Ніби ні... Правда, трохи зуби понадщерблювалися, коли бокали їв.
Краба багато чим дивує. Він ходить на руках, кулаком б’є цеглу, одночасно несе три мішки цукру (один тримає на голові і два попід пахвами), вилазить на найвищі дерева. У Берестечку переповідають, що саме цей герой першим на Горохівщині у грудні 1991-го почепив жовто-блакитний прапор.
– Я вночі виліз на трубу цукрового заводу – а це добрих 100 метрів угору – і прив’язав до неї наш, український, прапор, – гордиться Юрій Ширмолович. – Шість “Отченашів” прочитав, поки добрався до вершини: одне слово молитви – один щабель. І таки благополучно викарабкався.
Раніше хлопці про що тільки з Крабою не сперечалися: чи зможе з’їсти банку, цигарки, ложки, целофанові пакети, фольгу... Тепер рідко з ним б’ються об заклад. Впевнені, все одно програють.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
