Засудженим треба дати шанс
Володимир МАКОГОНЧУК
Відповідно до цього, з урахуванням зобов’язань, взятих Україною при вступі до Ради Європи, Указом Пpезидента Укpаїни вiд 22 квiтня 1998 pоку на базi Головного упpавлiння виконання покаpань Мiнiстеpства внутpiшнiх спpав Укpаїни було утвоpено Деpжавний депаpтамент Укpаїни з питань виконання покаpань, який з 12 беpезня 1999 pоку функцiонує як центpальний оpган виконавчої влади зi спецiальним статусом. Основним його завданням є pеалiзацiя eдиної деpжавної полiтики у сфеpi виконання кpимiнальних покаpань.
Так, з 1 вересня 2001 року вступив в дію новий Кримінальний кодекс України, згідно з яким було скасовано смертну кару та розширено кількість покарань, альтернативних позбавленню волі. Введено такі нові види кримінальних покарань як довічне позбавлення волі, громадські роботи, обмеження волі, арешт.
З 1 січня 2004 року вступив в дію новий Кримінально-виконавчий кодекс, який кардинально змінив більшість положень та підходів до практики виконання кримінальних покарань, що були незмінними протягом тривалого часу. Для прикладу, згідно з цим кодексом в нашій державі змінилася класифікація установ виконання покарань (якщо раніше колонії класифікувались за режимами: загальний, посилений, суворий, особливий, то тепер вони відрізняються за рівнями безпеки: мінімальний, середній та максимальний).
23 червня 2005 року прийнято Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, яким визначено правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.
Саме з метою створення сучасної пенітенціарної системи європейського типу Державним департаментом України з питань виконання покарань нещодавно був розроблений проект Концепції розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України на пе-ріод до 2012 року, згідно з яким передбачено:
– удосконалення механізму правового регулювання діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України;
– оптимізація структури Державної кри-мінально-виконавчої служби України та системи управління, розробка нової моделі установи виконання покарань та слідчого ізолятора згідно з міжнародними стандартами, забезпечення поетапного приведення діючих установ у відповідність з нею;
– забезпечення розвитку матеріально-технічної бази установ виконання покарань;
– реорганізація системи виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та створення на базі кримінально-виконавчої інспекції служби пробації;
– реформування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з урахуванням вітчизняного досвіду та європейських стандартів;
– удосконалення системи правового та соціального захисту персоналу та членів його сімей;
– удосконалення форм взаємодії органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України з громадськими та державними інституціями з метою безумовного дотримання принципу відкритості для демократичного цивільного контролю.
Варто відзначити і той факт, що протягом останнього часу в суспільстві значного резонансу набуло питання підпорядкування Державного департаменту України з питань виконання покарань Міністерству юстиції України.
У нових Європейських пенітенціарних правилах, прийнятих у 2006 році, зазначено, що персонал пенітенціарних установ виконує важливу суспільну функцію, і тому порядок його добору, професійної підготовки та умови роботи повинні забезпечувати можливість підтримувати високі стандарти поводження з ув’язненими.
Законом України від 2 березня 2000 року № 1526-111 “Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи” визначено загальна чисельність персоналу, який забезпечує діяльність кримінально-виконавчих установ, слідчих ізоляторів, у розмірі 33% кількості осіб, які в них утримуються, та персоналу кримінально-виконавчої інспекції – у розмірі 5% осіб, які перебувають на обліку в цих інспекціях.
Зазначений норматив чисельності персоналу є мінімальною потребою для забезпечення управління кримінально-виконавчою службою і значно нижчий, ніж у країнах Європи, де співвідношення персоналу до засуджених становить від 60 до 110%. На жаль, через відсутність фінансування Департамент не має змоги укомплектувати майже 24% персоналу, що призводить до значного фізичного та психологічного перевантаження працівників.
Крім того, на сьогоднішній день суттєвою є проблема кваліфікаційного рівня персоналу кримінально-виконавчої служби. Щорічна потреба у фахівцях для роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України становить понад 740 спеціалістів.
Відсутність в Україні відповідного спеціа-лізованого навчального закладу вкрай негативно впливає на стан підготовки кадрів для пенітенціарної системи, її подальше реформування, наукове супроводження діяльності та виконання рекомендацій експертів Ради Європи вимагає створення у Державній кримінально-виконавчій службі України власного вищого навчального закладу IV рівня акредитації.
Незалежній Україні у спадщину від СРСР залишилася виправно-трудова система з притаманними їй методами управління, організаційною структурою та відповідною управ-лінською філософією. З 1991 року багато чого зроблено з метою позбавлення цієї системи ознак закритості та таємності. Але на сучасному етапі значна кількість проблем, з якими зустрічається Державна кримінально-виконавча служба України, залишається невирішеними. Більшість з них не можуть бути ви-рішеними органами та установами виконання покарань самостійно, для цього потрібні зусилля всього суспільства, оскільки вирішення організаційних питань, особливо коли йдеться про докорінні реформи, завжди пов’язане з фінансовими, матеріальними і моральними витратами.
Водночас, реформування пенітенціарної системи України в контексті європейської інтеграції нашої держави життєво необхідне та дозволить нашій країні послідовно дотримуватись курсу на створення демократичної, соціальної, правової держави, суттєво зміцнити авторитет на міжнародному рівні і повною мірою сприятиме ефективнішому функціонуванню Державної кримінально-виконавчої служби із забезпечення міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених.
Володимир МАКОГОНЧУК,
генерал-майор міліції, начальник управління Державного департаменту України з питань виконання покарань
у Волинській області
| Comments: |
