Жебрацтво нині стало успішним бізнесом

Підпис відсутній

Підпис відсутній

Останнім часом засоби масової інформації все частіше повторюють і попереджають: жебрацтво стало не просто соціальним явищем. Це справжня професія зі стабільним окладом, обідньою перервою, вихідними, своєю ієрархією і просуванням службовою драбиною. Навколо жебраків і їхньої мафії ходить безліч історій та легенд. Чи дійсно серед злиденних не залишилося тих, хто насправді потребує допомоги? Чому ми здебільшого творимо зло, коли подаємо милостиню? Кому вигідно, щоб жебрацтво продовжувало існувати? Щоб розібратися в цих та інших не менш важливих питаннях зв’язку мафії та жебрацтва, звернемось до історії і, звичайно, до сьогодення.

Жебрацтво як спосіб існування відоме з найдавніших часів. Як не дивно, але значний поштовх поширенню цього промислу надала поява i розповсюдження християнства. З кожним роком все більше i більше з’являлося жебраків, що просили милостиню во ім’я Христа. При цьому у християнському свiтi, передусім у Візантії та Греції, а відтак, у всій Європі, жебрацтво оточується релігійним ореолом i береться під заступництво церкви – милостиня починає вважатися найбогоугоднiшою справою. Серед типів жебраків найбільш розповсюдженими були мандрівні співаки. На українських землях у ХVI-ХIХ століттях блукали тисячі сліпих співців, кобзарів, бандуристів, лірників. Саме у тi часи з’являються й так звані “професійні” прошаки, якi об’єднувалися у ватаги, а іноді у “жебрацькі цехи”...
На жаль, жебрацтво нині знову процвітає. Світ жебраків не такий, як здається на перший погляд. Під його іноді занадто неприхованим брудом нерідко ховається справжня заможність. Між тихими, на перший погляд немічними бабусями і дідусями, які просять на крихту хліба, весь час відбувається жорстка конкуренція, а іноді й криваві сутички. У царині жебрацтва весь час удосконалюються старі та з’являються нові методи й технології виманювання у довірливих громадян грошей. Багато жебраків, що працюють поодинці, не витримують конкуренції, і їм доводиться залишати цей бізнес. Звичайно, така прибуткова справа як жебрацтво не може існувати без своїх покровителів – „сильних світу цього”.
Багато хто з нас не раз звертав увагу на молодих жінок, які сидять у підземних переходах, ходять по вагонах метро з малолітніми дітьми на руках і нарікають на свою долю. Немовлята, що їх і в спеку, і в холод жінки виносять на вулицю жебракувати, у кожного викликають співчуття. Щодня на вулицях Івано-Франківська, інших міст можна зустріти молодих жінок з немовлятами, які чомусь увесь час сплять, і підлітками. Вони жебракують на вулицях і в транспорті. Щоб дитина не заважала „роботі”, її підпоюють снодійним, алкоголем або ж наркотиками, стверджують медики та правоохоронці. За відомостями останніх, більшість прохачів приїжджають із Закарпаття. Однак не бракує і місцевих малолітніх з простягнутою рукою під церквами чи біля літніх кав’ярень.
Ми кажемо собі: мабуть, у наш непростий час людям справді потрібна допомога, і віддаємо зароблені гроші, сподіваючись, що хоч якось поліпшимо життя дитини. Але насправді це зовсім не так.
Збирання милостині – це бізнес, а дитина – його інструмент. Жінка без дитини не викличе співчуття і не отримає стільки грошей, скільки з малюком на руках.
Минулого року на Прикарпатті правоохоронцями було зафіксовано 250 випадків жебрацтва з використанням дітей. За такий своєрідний бізнес жебраки з малолітніми отримують щодня від ста гривень, каже Ірина Дутчак. Про випадки жебрацтва із залученням дітей спеціаліст радить одразу повідомляти в міліцію.
Не хочу закликати зовсім не подавати милостиню. Але задуматись над цією проблемою варто. Кладучи в долоню здоровенному жебраку із синім носом копійки, ми цим не допомагаємо, а розбещуємо його.
Іван ДМИТРІВ,
м. Івано-Франківськ

Милостиня… Давати чи не давати, коли до тебе тягнеться рука жебрака? Деколи і в тебе в кишені вітер гуляє, та все ж таки даси гроші цим жалюгідним простолюдам. Але цього робити не варто! „Чому?” – запитаєте ви, а слова з Біблії: „Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть…”

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>