Ферма – за 5 мільйонів доларів
Іван ТАРАСЮК
У Білорусі вже третій рік працює Державна програма відродження та розвитку села. Про всю Республіку не можу сказати, але в Брестській області ми вже бачили реальні результати. У Брестському районі – сучасну молочнотоварну ферму “Чернавчіци”, споруджену за найновішими досягненнями аграрної науки і повністю комп’ютеризовану. У Кобринському районі – агромістечко Стригово та сільгосппідприємство “Восходящая заря” в селі Хідри, яким керує виходець з Волині, із самих Самарів, Іван Тарасюк.
Іван ТАРАСЮК
Подібних об’єктів мені бачити не доводилося. Молочнотоварна ферма “Чернавчіци” відповідає усім світовим стандартам. Відразу за прохідною – величезна клумба з квітами та альпійська гірка. Уявіть собі два величезні корівники без стін. Покрівля зроблена з легких дерев’яних конструкцій, що здешевило будівництво на 30 відсотків. На даху встановлено спеціальний аератор, за допомогою якого з приміщення видаляється забруднене повітря. Замість звичайних мурованих стін з цегли та бетону – спеціальні регульовані штори від підлоги до стелі, які сприяють вентиляції повітря, особливо в теперішню спеку, а взимку захищатимуть від холоду. В Канаді використовують подібні технології, і в такому приміщенні тепло, навіть коли на вулиці сорок градусів морозу. За допомогою комп’ютерної програми, яка враховує всі параметри і керує роботою обладнання ферми, тваринам постійно забезпечується необхідна кількість свіжого повітря. Адже німецькими науковцями доведено: свіже повітря, сухе приміщення плюс збалансоване харчування – головні фактори отримання високих надоїв. Ця ферма відповідає всім цим вимогам. В СВК “Чернавчіци” минулого року в середньому від однієї корови отримали понад 6 тисяч літрів молока, а на новій фермі планують довести надої до 8,5 тисячі. Тут дбають про розвиток молочного стада, адже їхня продукція користується попитом і ціна стабільна.
Молочнотоварна ферма розрахована на стійлове утримання 1000 голів. На комплексі працює 23 людини. Одночасно можна доїти 36 корів, а якість та кількість молока контролюється комп’ютером. Доярка на фермі отримує 300 доларів, а середня зарплата у господарстві – 220 доларів. Вартість будівництва – п’ять мільйонів доларів, причому половину коштів було виділено з державного бюджету, а половину платило господарство.
Непросто було звести такий об’єкт, адже подібного досвіду білоруські будівельники не мали. Тепер технологія відпрацьована, і цього року, за словами брестського губернатора Костянтина Сумара, в області розпочнеться будівництво ще п’яти аналогічних ферм у різних господарствах.
Після цих слів згадав руїни тваринницьких ферм на Волині та в сусідніх західних областях. Чомусь найбільш розвалені та занедбані господарства саме у нас. Навіть у Вінницькій області вони у значно кращому стані. У нас це також називається реформуванням, навіть минулий рік було так пафосно названо “Роком села”. Але хочеться вірити, що подібні ферми в Україні все-таки почнуть будувати, а за дос-відом можна поїхати до сусідів.
Ще одну цікаву ідею втілюють в життя у Білорусі – будують агромістечка. За словами начальника ідеологічного управління Брестського облвиконкому Олександра Рогачука, відбувається об’єктивний процес вимирання села. Щоб цьому запобігти, за основу беруть найперспективніше село, в яке вкладають кошти і в якому розвивають інфраструктуру та соціальну сферу. Будують будинок культури, амбулаторію, аптеку, пошту, школу і, звичайно, сучасне житло. В Республіці молоді спеціалісти на селі отримують в кредит так звані “президентські будинки” під п’ять відсотків річних терміном від 20 до 40 років.
Ми відвідали агромістечко Стригово Кобринського району. Це господарство 34 роки очолює відомий у Білорусі керівник Володимир Григорович Кузіч. Ми бачили реальні результати роботи: минулого року у Стригово прибуток становив 500 тисяч доларів. Середня врожайність зернових – 55 центнерів з гектара (навіть у найгірші роки – 45), цукрових буряків – понад 500 центнерів, надої молока – шість тисяч літрів від однієї корови. Молочне стадо – 700 голів. У господарстві працює 250 людей і середня зарплата становить 200 доларів. Держава підтримує сільгоспвиробника: придбали комбайн “John Deere” за 200 тисяч євро, то заплатили лише половину його вартості, а решта – за бюджетні кошти. На тракторній бригаді у Стригово 43 трактори та 28 автомашин. Зараз у господарстві працює дві бригади наших земляків з Ратнівського району і будівельники з Шацька Волинської області, а восени ще приїдуть українці збирати цукрові буряки. Адже в сезон у господарстві не вистачає робочих рук.
Ще один цікавий факт: у звичайній сільській школі Стригово минулого року було десять випускників, і всі вони стали студентами вузів, що свідчить про високу якість освіти. Навчаються діти білоруською мовою, а середня зарплата вчителів становить 300 доларів.
Дорогою додому заїхали в село Хідри. Тут головою СВК “Восходящая заря” з 1975 року працює наш земляк Іван Іванович Тарасюк, який родом із села Самари Ратнівського району. Білоруська земля стала для волинянина рідною. А господарювати Тарасюк вміє добре. Щоб не втомлювати читачів цифрами, наведу лише кілька: середня зарплата у господарстві становить 270 доларів, надої молока – 7550 літрів від однієї корови, на свинофермі щомісяця народжується 2,5 тисячі поросят і господарство продає 280 тонн свинини в місяць.
А ще, за словами Івана Івановича, крім роботи, кожен працівник повинен отримувати всі соціальні послуги. І в Хідрах дбають про це. Судіть самі, лише на утримання дитячого садочка, плавального басейну, спортивного комплексу із сауною та зимовим садом минулого року витратили 200 тисяч доларів, а чистого прибутку господарство отримало 1,5 мільйона доларів. Тому не дивно, що 40 відсотків працівників – наші земляки, волиняни.
Під час нашого візиту було багато різноманітних зустрічей, але майже не довелося чути білоруської мови. Всі навколо спілкуються другою державною – російською. Це, звичайно, їхня внутрішня справа, але коли в Бресті немає жодної білоруської школи, то висновки робіть самі. Щоправда, є брестська обласна газета “Народна трибуна”, яка виходить білоруською і має тираж 12 тисяч примірників.
Кость ГАРБАРЧУК
Брестська область
(Республіка Білорусь)