«Білі вареники» з голодного дитинства

На межі публіцистики і красного письменства звучить зворушливо багатогранне слово радіо- і тележурналіста Ганни Харів, котра з ужинком 40 творчих літ наважилася вийти на суд читача вдруге. Вперше – у 2002 році зі збіркою поезій «Відстані», тепер – із книгою новел «На перехресті доль». Мала проза авторки – це спостереження, довірливі розповіді людей, з якими зводять її журналістські стежини. А ще незабутня пам’ять дитинства, що пройшло на Прикарпатті у нелегкі та неспокійні повоєнні роки. «Білі вареники» –  воістину найкраща свічка пам’яті матусі. Бо тільки великодушне ненине серце здатне задля своєї кровиночки на самопожертву. Щоб влаштувати донечці-сирітці свято, мама наварила вареників з білого петльованого борошна, яке дісталося їй ціною зданої донорської крові...
Вечір-презентація книг зібрав у медіа-домі Волинської держтелерадіокомпанії немало творчої інтелігенції. Тепле слово про автора сказали письменники Іван Чернецький, Сергій Цюриць, Валентина Штинько та інші. Колоритний прозовий твір «Дизель ішов на Львів» із книги новел прочитала заслужена артистка України Галина Кажан, вірші з «Відстаней» – диктор радіо Ольга Юрченко.
Сама ж авторка скромно просила, щоб поменше співали їй панегіриків, бо вона почувається, як на найвідповідальнішому у житті екзамені. Адже свої книги видала, щоб пробудити у читача доброту, яку виховувала у неї мама. А ще – подати правду життя.
Мирослава МАНЕЛЮК,
м. Луцьк

• Нравится
•