«Брестське море» виробляє чотири тисячі тонн ікри
На підприємстві «Санта Бремор»
В Україні вже багато часу триває полеміка про вільні економічні зони. У нас їх то відміняють, то знову запроваджують. Наші сусіди-білоруси пішли іншим шляхом. Перша вільна економічна зона на теренах колишнього Радянського Союзу з’явилася в Бресті у 1996 році. Під час цієї поїздки нам показали реальні результати діяльності ВЕЗ. Судіть самі: у вільній економічній зоні “Брест” на 84 підприємствах (з них 61 – з іноземними інвестиціями) працює 14,5 тисячі людей. За 10 років роботи залучено 350 мільйонів доларів, присутні інвестори з 22 країн (найбільші – Німеччина, Польща та Росія). Іноземців вільна економічна зона приваблює стабільністю законів, які не змінюються після чергової відставки уряду, як це відбувається в Україні. Тому вони спокійно вкладають кошти та отримують прибутки. У ВЕЗ виробляють продукти харчування, виготовляють меблі, освітлювальну та електротехнічну продукцію, лаки і фарби, холодильне обладнання для ферм та машини для дорожніх робіт. 70 відсотків всіх товарів йде на експорт.
Заступник голови адміністрації ВЕЗ «Брест» Василь Соловчук відзначив, що вільна економічна зона – це інструмент регіонального розвитку, який створює сприятливі умови для бізнесу. Тутешні підприємства п’ять років не платять податку на прибуток, товари ввозяться без мита і ПДВ. Одним з найуспішніших підприємств, яке працює у вільній економічній зоні, є «Санта Бремор”. Нам пояснили, не знаю, наскільки це серйозно, що слово “Бремор” розшифровується як “Брестське море”. Це спільне німецько-білоруське підприємство працює вже шість років. Раніше на цьому місці було болото. Щоб розпочати виробництво, завезли два метри грунту і за один рік збудували сучасні приміщення.
Виробництво розпочиналося з фасування оселедців та виготовлення крабових паличок, а зараз це одне з найбільших підприємств, яке займається переробкою морепродуктів. Хоч Білорусь і не морська держава, але вона залишається лідером у цій галузі. Простий приклад: у світі виробляється шість тисяч тонн ікри мойви, з них дві тисячі переробляє Японія, а чотири тисячі тонн – підприємство “Санта Бремор”.
Крім рибного, два цехи випускають 150 видів морозива. Ще один цікавий факт – на «Санта Бреморі» працює 500 українців.
Хотілося б відзначити, що дуже органічно в білоруське життя влилися наші земляки-волиняни. Де б ми не бували, скрізь зустрічали наших співвітчизників. Вони відчувають себе повноцінними громадянами і працюють у різних сферах. Дуже приємним було спілкування з юною співачкою Анею Ольховик (фото на першій сторінці). Її мама родом із села Гута Ратнівського району. Аня – студентка першого курсу російської філології Брестського державного університету імені Пушкіна. Дівчина любить українські пісні з репертуару Софії Ротару та Руслани. Для гостей Аня виконала наші шлягери з таким запалом та майстерністю, що присутні почали підспівувати.
Білоруси показали нам ще один унікальний об’єкт – щойно відкритий гребний канал довжиною 2250 метрів. Буквально за два роки за рахунок прибутків Національного банку Білорусі споруджено спортивно-оздоровчий комплекс з розвиненою інфраструктурою, аналогів якому немає у світі. Будівництвом опікувався головний банкір Петро Прокопович, який є головою федерації греблі Республіки. Тепер спортсмени мають можливість тренуватися тут весь рік. Для цього зроблено два спе-ціальні гребні басейни, один плавальний, три тренажерні зали, обладнані найсучаснішою технікою. Подібні споруди є лише в Австралії та Канаді. За 30 мільйонів доларів у Бресті було зведено спортивний об’єкт світового рівня. На його базі відкрили Центр олімпійського резерву з гребних видів спорту. Щоб утримувати такий комплекс, потрібно 500 тисяч доларів в рік. Наші сусіди планують заробляти на спортивних змаганнях. Адже в Європі подібних об’єктів немає. Тому Білорусь уже подала заявку на проведення в Бресті чемпіонату світу з греблі у 2010 році. І має всі шанси виграти.
У сусідній державі фізичній культурі та спорту приділяють величезну увагу. Підтвердження цьому – новозбудовані спортивні комплекси, стадіони, басейни, льодові палаци. Тільки минулого року у Брестській області відкрили 16 сучасних спортивних об’єктів. Це лише в одній області! Не хочеться порівнювати з рідною Волинню, але скільки відкрили у нас? У Луцьку та на околицях в основному ростуть палаци та маєтки державних чиновників, суддів, митників, депутатів та податківців. Скажіть, у якому волинському селі чи навіть районному центрі є басейн? А в селі Хідри Кобринського району весь рік діти та дорослі мають можливість користуватися басейном, якому може позаздрити будь-який обласний центр. Завершено реконструкцію стадіонів у всіх райцентрах. І просто неймовірний для нас, українців, факт – збудовано плавальні басейни в Барановичах, Жабинці, Микашевичах, в селі Дубовка Лунинецького району.
Хочу відразу запевнити наших читачів, що я не ідеалізую життя в Білорусі. Там також чимало проблем. Але наведу простий приклад. Коли поверталися додому і заїхали на територію рідної Волині, відразу зрозуміли – ми вже в Україні: пластикові пляшки і сміття над дорогою, поля, зарослі бур’янами. Чому?
Кость ГАРБАРЧУК,
Брестська область
(Республіка Білорусь)
Фото автора
| Comments: |
