Офіцери-патріоти йдуть зі Львова на роботу

Щоб зрозуміти Україну, треба побачити різні регіони на власні очі. З цією метою Журналістський фонд орга-нізовує поїздки регіональних журналістів областями нашої держави. Нещодавно представники засобів масової інформації відвідали Львівщину. Програма була надзвичайно цікавою: Львівський військовий інститут, знаменита Львівська опера імені Соломії Крушельницької, Олеський замок, Львівська пивоварня та унікальний “Музей пива”, Дрогобицький нафтопереробний завод та Міжнародна клініка відновного лікування професора Володимира Козявкіна у Трускавці, спільна  прес-конференція керівників області Мирослава Сеника та Петра Олійника, зустріч у друкарні видавничого дому “Високий замок”.

Першим пунктом у нашій програмі був візит у Львівський ордена Червоної Зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету “Львівська політехніка”.

Його історія бере початок у 1899 році, коли у Львові було відкрито військову школу кадетів, де готували офіцерів для австро-угорської цісарської армії. Школа кадетів дала змогу отримати  військову освіту багатьом українцям, які пізніше стали кадровою основою збройних сил Західноукраїнської Народної Республіки – Української галицької армії.
Після розпаду Австро-Угорщини, з осені 1919 року, тут починається підготовка майбутніх офіцерів для Війська польського, а навчальний заклад отримує назву “Корпус кадетів №1”. Йому приділялася особлива увага з боку польського вищого керівництва. В 1933 році національний лідер Польщі маршал Юзеф Пілсудський надав Львівському кадетському корпусу почесне право носити своє ім’я та особисто опікувався цим закладом.
Радянський період історії закладу розпочався 18 листопада 1939 року, коли у місті Брянську було сформовано військове училище, перший випуск офіцерів якого був напередодні Великої Вітчизняної війни у січні 1941 року. За роки війни в училищі підготовили і відправили на фронт 11 тисяч офіцерів. За мужність і героїзм 15 випускників училища були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
 За значні заслуги у підготовці офіцерських кадрів для Радянської Армії і Військово-морського флоту Львівське вище військово-політичне училище у 1975 році нагороджено орденом Червоної Зірки.
Зі здобуттям Україною незалежності та створенням власних Збройних сил розпочинається нова сторінка в історії цього навчального закладу. У жовтні 1993 року на базі Львівського  вищого військового училища було створено військовий навчальний заклад нового типу, який першим в Україні був інтегрований із системою цивільної вищої освіти, зокрема з Національним університетом “Львівська політехніка”.
З того часу Львівський військовий інститут почав готувати офіцерів за п’ятнадцятьма спеціальностями. 18 листопада 2000 року цей заклад відзначив 100-літній ювілей з часу започаткування підготовки офіцерських кадрів на Галичині. З нагоди цієї знаменної дати та за значні успіхи інституту присвоєно ім’я видатного українського військового діяча гетьмана Петра Сагайдачного.
Начальник інституту генерал-майор Павло Ткачук розповів журналістам, що їхній навчальний заклад користується величезною популярністю. Минулого року, наприклад, на 200 місць було 1400 заяв від абітурієнтів з усіх регіонів нашої держави. Львівський військовий інститут готує фахівців за всіма військовими спеціальностями сухопутних військ, тут є три факультети. Зараз на чотирьох курсах навчається 1000 курсантів. Тут працює 12 докторів та 70 кандидатів наук. Нам показали навчальні корпуси та класи, обладнані сучасною комп’ютерною технікою, тренажерні комплекси. На завершення нашої екскурсії кафедра військового диригування на плацу показала свою віртуозну виконавську майстерність.
Ще одна “родзинка” Львівського інституту Сухопутних військ полягає в тому, що на його території є храм архістратига Михаїла, причому екуменічний, тобто відкритий для п’яти основних християнських конфесій України, і курсанти та офіцери мають можливість у неділю прийти на службу Божу. Але найсильніше враження після відвідання інституту – тут дійсно готують офіцерів-патріотів для української армії.
На спільній прес-конференції голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник та голова обласної державної адміністрації Петро Олійник розповіли журналістам про со-ціально-економічне становище області та основні результати діяльності. Протягом минулого року в економіку Львівщини залучено 91,4 мільйона доларів США іноземних інвестицій, а за перший квартал цього року – 31,5 мільйона доларів. Львівська область – прикордонна, тому активно розвиває туристичну галузь, а показувати галичанам є що. На території перебуває 8441 пам’ятка культурної спадщини (з них 816 – державного значення). Понад 20 відсотків пам’яток архітектури та містобудування України знаходяться на території області, на обліку перебуває десять замків. Один з них – Олеський – нам вдалося побачити.
Гостинні галичани не могли не показати гостям свою візитку – знамениту Львівську оперу, на сцені якої виступали найвидатніші співаки. На вході нас зустрів господар – директор опери (так його називають у Львові), Тадей Едер. Саме він підняв цей театр до того рівня, який є сьогодні, і примудряється втримати його імідж без жодної дотації держави.
А ще Тадей Едер – своєрідний довгожитель серед керівників закладів культури Львова. Директором Львівського національного акаде-мічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької він працює вже майже сорок років.
– Опера – це театр за формою, але не за змістом, – розпочав екскурсію пан Тадей на сходах біля бюсту Соломії Крушельницької. – Ніхто в світі не ходить в оперу на виставу, а йдуть на виконавців. Це унікальний  вид мистецтва, який визначає еліту держави. Щоб держава розвивалася, має бути елітарний вид мистецтва. Саме тому не так багато оперних театрів у світі. В Україні їх шість. Є держави, де взагалі немає оперних театрів, лише сезонні вистави. Для прикладу, в Канаді, скандинавських країнах. Від того, де ви сидите, хто поряд з вами, уже видно, який ваш імідж, який ви політик, журналіст, бізнесмен. Кожен театр має своє планування і, відповідно, свої престижні місця. Тому раніше й були фамільні ложі. Є місця в театрі, куди вас впустять лише у відповідному вбранні. Якщо людина у костюмі “тройка” – труси, майка і куфайка, то вона, зрозуміло, до зали не зайде. Держава і суспільство мають зрозуміти, що опера – це візитівка країни.
Після надзвичайно цікавої екскурсії нас запросили подивитися балет “Повернення Батерфляй”.
А увечері ми побували в друкарні “Високий Замок”, адже одним з ініціаторів приїзду журналістів на Галичину була головний редактор газети “Високий Замок” Наталія Балюк. На зустрічі нам показали потужний видавничий комплекс, де друкується 30 газет, з них – 11 щоденних. 
Кость ГАРБАРЧУК,
Львівська область

 

 

• Нравится
•