Їх спалили заживо у квартирі?
Ця трагедія сталася в Житомирі. Сім’ю Андрухів я знаю більше 20 років. Це були дуже бідні, але доброзичливі люди. Людмила росла сиротою. Народила в шлюбі шестеро дітей. Отримала посвідчення багатодітної матері. Чоловік Михайло працював далекобійником. Свого часу сім’я купила у приватному будинку на вулиці Гоголівській невеличку кімнатку – всього 9 кв. м. Коли діти підросли, Людмила Андрух стала у міськвиконкомі на чергу на квартиру. Оббивала пороги усіх установ. Була навіть на прийомі у Президента України. Нарешті “вибила” додаткову житлову площу для своїх дітей. Правда, тоді, коли вони вже стали дорослими.
Після розвалу Радянського Союзу на багатодітну сім’ю перестали звертати увагу, і глава сімейства, і старші діти стали безробітними. Одна лише Людмила Андрух оформилася приватним підприємцем: брала під реалізацію овочі і цукор, стояла під дощем і снігом на вулиці під хатою, щоб заробити якусь копійчину. Інколи не мали й хліба.
В останні два роки на них стали “наїжджати” правоохоронці. Вони забороняли Людмилі торгувати на вулиці. Нахабно відбирали цукор і кавуни. Людмила Андрух почала писати листи і Президенту України, і Генеральному прокуророві, щоб захистили від міліції.
У грудні 2006 року Людмила Андрух взяла цукор під реалізацію. Коли діти везли його на возику, їх побачили міліціонери і забрали сім мішків цукру на загальну суму 1000 гривень. Після цього випадку в сім’ї почали голодувати, хворіти менінгітом, туберкульозом. Першим помер внук, якому виповнився один рік, далі невістка, через декілька місяців – друга невістка. Внучку медики врятували, а от зятя не вдалося. Декілька років тому Михайло Андрух побудував у дворі сарай під склад, щоб здавати його в оренду і мати якусь копійку. За це йому погрожували, вимагали знести зведене ним…
І ось вночі 13 травня цього року житло Андрухів запалало. Людмила Андрух (50 років), Михайло Андрух (49 років), їхній син Олег (26 років) і його вагітна дружина Наталія (22 роки) не змогли вирватися з вогняного пекла.
Коли рідні, сусіди, знайомі прощалися з родиною Андрухів, то хтось сказав: “Хоронимо ж не чотирьох, а п’ятеро”… Наталія була вагітною на сьомому місяці…
Свідком пожежі став чоловік з другого поверху сусідньої п’ятиповерхівки. Прокинувшись від запаху диму, який просочувався через відкриту кватирку, він виглянув з вікна, щоб дізнатися, що коїться: усередині сусіднього будинку палахкотів вогонь. Тоді чоловік передзвонив на “01”, швидко вдягнувся та вибіг на вулицю. Аби скоротити рятувальникам час на пошук адреси, він попрямував на перехрестя і вказував дорогу підрозділам вогнеборців. До гасіння пожежі було залучено сили трьох пожежних частин Житомира.
Завдяки швидким та вмілим діям пожежників вогонь не перекинувся на інші квартири будинку. Але кімната, де рятувальники виявили тіла чотирьох загиблих, була вся закопчена димом від пожежі. Фахівці газового господарства після обстеження квартири виключили можливість займання від газових приладів. Працівникам дослідно-випробувальної лабораторії головного управління МНС та правоохоронцям ще належить з’ясувати обставини трагедії.
Юра, один із синів Андрухів, розповів: “Моїх батьків і брата Олега з невісткою Наташею хтось спалив навмисно. Не знаю, кому вони стали на заваді. Палити таких нещасних – це великий гріх. Ще й понині пахне бензином у дворі, а стіни кімнати смердять го-рілим. Уявіть, як мої рідні вмирали в цьому “капкані”. Вони нігтями рвали двері, стіни, щоб вирватися звідти.”
Петро ТАРАСЮК,
м. Житомир
| Comments: |
