Продаж жінок за кордон і проституція – один з найприбутковіших бізнесів в Україні
Підпис відсутній
В Україні зіткнулися з подібними злочинами на початку 90-х років минулого століття. Тому у 1998 році Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України”, де була передбачена стаття для покарання тих, хто займається цим нелегальним бізнесом. А коли 2001 року був прийнятий новий Кримінальний кодекс, то у ньому з’явилася стаття 149, яка передбачає покарання саме за тор-гівлю людьми. Навіть був Указ Президента у 2002 році, в якому вказувалося, що боротьба з організованою злочинністю, пов’язана з торгівлею людьми, має стати одним з пріоритетних напрямків роботи правоохоронців України. У структуру карного розшуку ввели спецпідрозділи, робота яких була пов’язана саме з такими злочинами. Однак, як свідчить статистика, кількість українських дівчат та жінок, яких сутенери продають за кордон, не зменшується (кожного року об’єктами торгівлі у світі стає понад мільйон осіб). Вони, як потерпілі, частіше самі звертаються до правоохоронців.
Українських жінок вивозять за кордон нелегально для сексуальної експлуатації. Цікаво те, що десь відсотків сімдесят знають, чим там будуть займатися. Однак, повернувшись на Батьківщину, вони приходять до правоохоронців, вимагаючи порушення кримінальної справи проти тих, хто пропонував їм роботу за кордоном. Адже, як потім виявилося, пропозиція абсолютно відрізнялася від дійсності. Тут сутенери обіцяють досить непогані заробітки, пристойне житло, нормальні умови для праці. Насправді ж буває, що дівчат відправляють навіть не у борделі, а змушують працювати на трасі. Насамперед вони повинні відпрацювати усі ті гроші, які були вкладені у їхню доставку на місце праці, а потім майже увесь заробіток віддавати господарю. “Фортунить” на таких заробітках небагатьом. А от організатори, торговці жінками, заробляють на цьому величезні гроші. Бордельний бізнес, як і торгівля зброєю та наркотиками, найприбутковіший – він не потребує ніяких капіталовкладень. Сутенер за українську, так би мовити, “гейшу”, отримує від 500 до 1000 доларів, залежно від параметрів дівчини та її вроди.
Чому дівчата й жінки легко погоджуються на такі сумнівні пропозиції? Вони не вважають проституцію за кордоном рабством. На їхню думку, експлуатують на цій роботі як вдома, так і за кордоном. Зате там можна заробити значно більше. І чимало з них справді заробляють пристойні гроші й утримують свої сім’ї тут, в Україні. Повертаючись додому, вони не вважають, що є потерпілими і що ними торгували. Частіше скаржаться на недотримання передбачених умов праці. І це змушує їх звертатися до правоохоронців.
Правда, є непоодинокі випадки, коли дівчатам чи молодим жінкам, а буває, що й неповнолітнім, пропонують роботу тан-цівниці або ж абсолютно не пов’язану з порнобізнесом. А на місці виявляється, що вони опинилися у борделі, до того ж, “непрестижному”. Їх силоміць змушують надавати сексуальні послуги. Кудись звернутися такі жертви фактично не можуть, бо у них відбирають документи й приставляють охорону. Відпрацювавши витрачені на них кошти, дівчата повертаються в Україну й намагаються віднайти сутенерів – тоді й звертаються у прокуратуру чи міліцію.
Кримінальна справа, зрозуміло, порушується, але вона не завжди доходить до суду. Часто організаторів такого злочинного угруповання доводиться подавати у розшук. І тоді справа затягується на роки. Хоча Кримінальним кодексом передбачено покарання за торгівлю людьми від 7 до 15 років з конфіскацією майна, однак, як свідчить практика, такі злочинці засуджуються не більш як на три роки. А власники борделів й інші учасники такого злочину, які проживають за кордоном, взагалі до відповідальності не притягуються – цього законодавство не передбачає. Так само воно не дозволяє застосовувати покарання до проституток.
Певно, тому проституція і набирає розмаху не лише за кордоном, а й у нашій державі. Є дані, що кількість повій у Києві досягла чотирьох тисяч. 95 відсотків з них – провінційні дівчата. Найбільше, як доводить статистика, така робота до вподоби особам з Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Івано-Франківської та Волинської областей. Чимало з них – неповнолітні, а найстаршій повії на прізвисько Чупа-Чупс 46 років. Оплата секс-послуг суттєво відрізняється – все залежить, де доводиться працювати. На кільцевій дорозі за такі “втіхи” чоловікам треба заплатити від 50 гривень, а от у хорошому борделі від 50 і до 100 доларів, буває платять і по 300. Особливо українська секс-індустрія набирає обертів за рахунок іноземців, які полюбляють забавлятися з нашими красунями. За підрахунками правоохоронців, в одному лише Києві щодоби виходять працювати не менше трьох тисяч повій. Отже, за робочий день столичні заробляють в середньому більше мільйона доларів, а це означає, що більше третини мільярда за рік. На хабарі “кришуючим структурам”, як правило, міліціонерам, за добу витрачається 200 тисяч доларів. Платити доводиться здебільшого сутенерам, адже для проституток не проблема сплатити штраф у розмірі від 17 до 50 гривень і далі братися за “працю”.
В принципі, проституція, як і все інше, буде доти, доки це буде дозволятися на державному рівні, незважаючи на прийняття Указів, законів, постанов...
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
