Як не купитися на «роботу в Америці»?
Підпис відсутній
І гроші плати, і по візу сам ходи
Одразу зауважу, що далі мова піде в основному про працевлаштування людей без освіти і знання мови (тобто різноробочими) у США. Сюди рвуться наші безробітні, мріючи про великі заробітки.
Нещодавно зателефонувала в одне з київських агентств. Дівочий голос одразу заторохкотів, як завчений “віршик”: про легальність виїзду, про гарантованість послуг, про страховку і навіть авіапереліт за кошти роботодавця. Картинка складалася просто ідеально: прийдіть з паспортом – і вважайте, що ви уже за кордоном. Перебиваю словесний потік запитанням: чи входить відкриття візи у вартість 680 доларів, які мені треба заплатити за послуги? Ні, розмовляти з “візовим офіцером” у посольстві США мені доведеться самій, витративши на це понад 100 доларів. Крім того, витягую ще одну новину – за відмову у відкритті візи фірма не відповідає. Скільки доведеться по неї ходити, щоразу “відстьобуючи” по сто “зелених”, – невідомо. Після запитання, чи поверне посередницьке агентство гроші у випадку неотримання візи, та прохання назвати повну зареєстровану адресу фірми і прізвище директора на тому кінці дроту почали відчутно нервуватися.
– Скільки ще тих питань буде? Я більше не можу розмовляти! Приїжджайте особисто, і, укладаючи договір, ми усе вам пояснимо, – сказала наостанок і кинула слухавку.
Інша фірма свої послуги оцінила аж у 3500 доларів. За ці гроші обіцяли відкрити візу, а на роботу відправити у складі групи. Щоправда, і тут не хотіли довго балакати, мовляв, про усі деталі дізнаюся тільки приїхавши до них з паспортом. Спробувала поцікавитися, скільки вже людей працевлаштовано у США, і виявилося, що це таємниця за сімома замками. Хоча, за логікою, подібна інформація мала б бути відкритою, як свідчення солідності фірми. А прохання дати мені хоча б одну адресу успішно працевлаштованого взагалі було сприйняте консультантами в штики.
У начальника інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість Волинського обласного центру зайнятості Олега Пальчика дізналася, що є перелік документів, які мають бути в таких організаціях, затверджений Кабміном. Щоб отримати ліцензію на право посередництва у працевлаштуванні людей за кордоном, фірмі потрібно укласти договір з іноземним роботодавцем. А іноземець в свою чергу мусить отримати дозвіл на працевлаштування там наших громадян від своєї країни. Уряд такий документ видає лише у тому випадку, якщо має укладену з Україною угоду на міжнародному рівні. Легальне працевлаштування у нас можливе зараз тільки з такими країнами як Росія, Молдова, Польща, Латвія, Литва, Чехія, Вірменія, Білорусь, Словаччина і В’єтнам.
Як бачимо, США не зазначено. Хоча тут можна працювати офіційно, наприклад, висококваліфікованому спеціалісту або маючи на руках написане на ваше ім’я запрошення від американського роботодавця (якому перед цим вдалося довести американському уряду, що саме ви є необхідним для нього працівником). Лише укладений контракт з роботодавцем і запрошення від нього для наших працівників нададуть підстави для отримання робочої візи і легального працевлаштування в омріяній Америці.
На роботу за кордон під виглядом туриста
На Волині немає фірм, які б здійснювали посередництво у працевлаштуванні людей в Америці. Є три зареєстровані і ліцензовані організації, які відправляють людей тільки в Чехію та Польщу.
– Потрапити у Штати через такі фірми нереально, – розповідали в одному агентстві з працевлаштування в Чехії. – Просто диву даємося, як люди можуть “купуватися”. Коли звернулися в одну з орга-нізацій, щоб перевірити, чи збігаються наші методи роботи з їхніми, то перед нами поклали такі документи, що ми аж за голову вхопилися: типовий договір без прізвищ, реквізитів, точної назви фірми. Номер ліцензії у різних документах різний! І пакет таких паперів оцінюють у понад 3000 доларів! Ми б порадили людям в оголошеннях перевіряти рік видання ліцензії всіх цих фірм-посередників. Бо вона, як правило, датована минулим або й поточним роком. А це свідчить про те, що маємо справу з фірмою-однорічкою, яка лише “збирає” гроші.
Буває, що фірма відправляє клієнтів за кордон під виглядом туристів. Опинившись таким чином у Штатах, наші співвітчизники автоматично стають нелегалами: мусять переховуватися, не мають жодних прав та соціального захисту. Винахідливості у цій сфері немає меж. Є безліч випадків, коли типовий договір укладається таким чином, що бажаючий попрацювати, виявляється, заплатив лише за надану інформацію про те, як потрапити за кордон, а не за “гарантоване працевлаштування”.
Раніше газети просто рябіли запрошеннями на нафтові платформи у Норвегії. Фірми-посередники пропонували там легальну роботу із шаленими заробітками. Проте навіть на рівні чуток не було відомо, чи змогли вони відправити туди бодай одного українця. А це якось довелося мені поспілкуватися через Інтернет з одним росіянином, який підтвердив деякі мої підозри: “Я живу в Норвегії уже шість років і жодного разу не чув, щоб українців і росіян допустили до нафтових платформ. Туди і корінному норвежцю важко влаштуватися. Зарплата дуже висока – приблизно 10000 доларів в місяць.”
Краще сто разів перевір, ніж один раз заплати…
Зрозуміло, не можна стверджувати, що абсолютно усі фірми-посередники, які займаються легальним працевлаштуванням клієнтів за кордоном, липові. Можливо, серед цього розмаїття знайдеться й кілька поважних законних організацій. Але про обережність забувати не варто. Тому, звертаючись за послугами, краще сто разів перевірити, ніж один раз заплатити. Насамперед має насторожити той факт, що фірма приховує офіційну інформацію про себе: свідоцтво про реєстрацію, повну юридичну адресу (або й взагалі показує номер абонентної скриньки), ліцензію, дані про керівників. Також не хоче дати вам в руки для детального вивчення типовий договір на послуги. Знаючі люди радять якомога швидше бігти з фірми, яка просить у вас передоплату за послуги і пропонує укласти договір з “українським уповноваженим представником…” Не можна вірити тим, хто обіцяє захмарні заробітки (скажімо, від 2000 доларів в місяць) людям без кваліфікації та знань іноземної мови.
В ідеалі до повного працевлаштування посередник не має права брати гроші з клієнта. Але зараз подібний розрахунок майже ніде не діє. Фірми просять передоплату нібито на міжнародні переговори з роботодавцем, відправки факсів, бронювання номерів і відкриття віз. Не виключено, що саме в цю суму входить і перестрахування від вашого раптового: “А я передумав(ла) їхати”. До укладання договору з клієнтом роботодавець зобов’язаний надавати інформацію у письмовій формі про характер майбутньої роботи, місце, час, зарплатню, умови проживання. У контракті це повинно бути виписано дуже чітко. Ніколи не ставте свій підпис, якщо не розумієте хоча б декількох слів, а також не підписуйте розписок, що ви, приміром, “не маєте претензій до фірми”. Цим підписом ви перекреслюєте усі можливості відстояти свої права в суді.
Слід насторожитися, якщо консультанти змальовують усе в рожевому кольорі, приховуючи труднощі. А їх дуже багато!
Адже виїжджати на роботу у США слід тільки з робочою візою – лише вона надає можливість легального працевлаштування. Віза (за інформацією із сайту посольства) видається спеціалістам, які приїжджають в Штати на основі контракту, укладеного з американським роботодавцем. Вона видається у рамках виділеної урядом квоти для закордонних професіоналів. І не тільки українських, а й з усього світу. А квота, як відомо, може вичерпатися… Це підтверджує знайомий по Інтернету Ігор, який вже давно працює в Америці і, відповідно, орієнтується у темі: “Робочу візу отримати неможливо (хіба що ти другий Ейнштейн), бо тут річна квота видається для близько ста тисяч іноземців. І її буквально в перший день фінансового року – 1 жовтня – до останньої розбирають компанії. Якщо контори будуть пропонувати виїзд за такою візою – стопроцентний “лохотрон”.
Сама віза не гарантує в’їзд у США. Вона лише дає право дістатися до території Штатів. Кінцеве рішення про те, впускати заробітчанина чи ні, приймають працівники Служби еміграції й натуралізації США, які проводять на кордоні паспорт-контроль. Тобто і цей факт теж треба мати на увазі.
Для того, аби влаштуватися на роботу в Америці, іноземцю, окрім грін-карти або дозволу на роботу, потрібно мати ще й присвоєний номер соціального страхування (social security number). За законодавством США людина, яка подає заяву на отримання візи, має довести, що в Україні у неї є хороші зв’язки, матеріальна база, діти, які спонукатимуть до повернення. Американці хочуть бути впевнені, що людина не захоче працювати у Штатах нелегально. Отже, перевіряйте обрану фірму з усіх боків.
Із задоволенням написали б про фірму-посередника, яка таки дійсно допомагає нашим українцям легально влаштуватися різноробочими в Штатах. Принаймні почули б, як повинні працювати такі компанії, на основі яких документів тощо. Але, на жаль, такої не знайшли.
Мирослава КОСЬМІНА
ДО РЕЧІ
“Вісник і Ко” у попередні роки вже друкував лист від читача, який потрапив у халепу, попавшись на гачок до однієї такої фірми. Можливо, якщо ми наведемо звідти кілька цитат, вони комусь допоможуть. Отож, Микола звернувся у київську фірму, яка пропонувала високооплачувану роботу в США, і тут: “…уклали дві угоди. Я підписав їх, заплатив 450 доларів. Сказали приїхати в жовтні, щоб оформити ще якісь документи. Приїхав, а у мене почали вимагати ще додатково заплатити 110 умовних одиниць за співбесіду і відкриття туристичної візи. “Вчили”, а по-їхньому це консультація, як обманути посольство США. Якщо не зумію наколоти тих янкі – плакали мої 100 зелених. І знову готуй сотню – так до безкінечності, без жодних гарантій. Грошей, звичайно ж, не віддали. А у відповідь на заяву-прохання повернути мої “кровні” відписали: “ Ви нам гроші не платили”…
| Comments: |
