Іван Богослов – улюблений учень Господа Бога
21 травня українська православна церква відзначає свято цього святителя. Він відомий усім віруючим як автор Євангелія від Івана й Одкровення. Кожним своїм словом він закликав людей до любові, наголошуючи: “Це заповідь Господня, і якщо виконаєте її, то цього буде досить”.У Новому Заповіті згадується, що Іван був сином рибалки Заведея. А святий Миколай Велимірович у його “Житті святих” каже, що мама Івана Саломія – дочка праведного Йосипа Обручника, охоронця Богородиці та Ісуса. Таким чином у нього були родинні стосунки з Ісусом ще до того, як він почав проповідувати. Коли тільки Спаситель покликав Івана, він відразу розпрощався з батьком та рибальськими сітями і разом з братом Яковом пішов за Христом. З цього часу аж до кінця служіння Господа на Землі святий Іван ніколи не покидав свого Учителя. Разом з Петром та Яковом Іван був при Преображенні Господньому. Він схилив свою голову на груди Ісуса, коли всі дванадцять апостолів сиділи навколо столу під час Тайної вечері. Навіть коли всі вони покинули Господа у Його страстях, Іван не відійшов від Нього, так само стояв разом з Матір’ю Його і під Хрестом на Голгофі. У послушності Господу він був як син для Пречистої, його двоюрідної сестри, і пильно служив та оберігав її аж до Успіння. Після цього разом з учителем Прохором він проповідував Євангеліє в Малій Азії, а працював і жив переважно в Ефесі. Проповіді й чуда, які він творив, натхнений силою Божою, привели багатьох до християнства й викорінювали язичництво. Ненависники Бога Живого відправили Івана у Рим на суд до імператора Домітіяна, а той віддав його на муки та бичування. Івана примусили пити отруту, але він залишився живий. Його вкинули в кипучий єлей, а він вийшов звідти зовсім неушкодженим. Перелякався навіть імператор, переконавшись, що перед ним безсмертний. Він відправив Івана на заслання на острів Патмос. Іван і там продовжив свою апостольську працю. І саме на цьому острові він написав Євангеліє й Одкровення, отримавши після цього ім’я Богослов. Нині на Патмосі є величний храм на місці тієї печери, де Іван писав Одкровення. Імператор Нерон, прийшовши до влади, звільнив Івана із заслання. Він знову повернувся до Ефесу, де прожив ще багато літ, служачи Господу Богу. Помер він у віці ста років. Вже не маючи сили ходити, його до храму несли, де він проповідував людям слово Боже, постійно повторюючи: “Браття, любімо один одного!” Одного дня він попросив своїх учнів винести його за місто й викопати могилу у вигляді хреста. Після чого сказав покласти у яму і засипати землею. Учні зі сльозами на очах попрощалися з Іваном і виконали його заповіт. Інші учні, які прийшли пізніше, щоб попрощатися з ним, викопали гріб, але знайшли його порожнім. Тому день його упокоєння називають днем переходу на Небо. Іван Богослов – єдиний з тих дванадцяти апостолів, який помер своєю смертю, бо всі інші були страчені й померли в муках.
| Comments: |
