Біодизель з ріпаку – дешевий і… ароматний
Інженер Олег ФЕДУЩАК біля преса, який чавить олію
– За літр солярки на заправках сьогодні беруть три гривні, – рахує вголос Володимир Коваль. – Собівартість нашого біопалива – 2,80 гривні, різниця (у 20 копійок) несуттєва. Ми могли б продати вирощений ріпак і закупити солярку, але скільки її заготовиш? Незабаром – весняно-польові роботи, і пальне подорожчає до 4,20-4,50 гривні за літр...
Щороку для обробітку землі Ковалям потрібно 500-700 тонн „нафти”. Вони порахували, що придбавши необхідне обладнання, матимуть паливо „дешеве і сердите” – з власного ріпаку. Гусятинські фермери першими в Україні придбали устаткування, не заглядаючи у кишені ні державі, ні інвесторам. Обзавелися і поки що ексклюзивним у Східній Європі біотанком-2000 для виробництва екологічного палива. Він оснащений комп’ютерним обладнанням, яке автоматично регулює всі п’ять стадій виробництва. Людині потрібно лише натиснути кнопку.
– У виробництві ми послуговуємося польським, рівненським і київським пресами для чавлення олії, – розповів інженер Олег Федущак. – Імпортний кращий. До олії, аби вона стала повноцінним паливом, додаємо метанол і каталізатор. На один літр біопалива йде три кілограми ріпаку.
Щодоби у цеху переробляють 5-6 тонн ріпаку і отримують 2 тонни палива. Із більш продуктивними пресами можна виробляти 20 тонн ріпакової „солярки”, а також супутню продукцію – макуху та гліцерин. Продавати своє екологічно чисте паливо фермери поки що не можуть, бо на нього не вироблені держстандарти.
...Недавно у господарстві вперше випробували біодизель. Заправлений ним трактор поїхав без ексцесів і смердючих вихлопів. Із труби пахло олією.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
| Comments: |
